Сторінка:Украінська Муза (Випуск 11).pdf/21

1081

1082

Будяк

Хто посміє в морок ночі
 Заховатися,
Коли можна в морі сонця
 Покупатися?!
З-під землі он — глянь! — зернина
 К Сонцю тягнеться!
Пташка, мушка йому рада,
 Аж не тимиться!
Здоров, сило, світе вічний,
 Непорівняний!
Здоров, Сонце! Здоров, велетню незміряний!!

---

Весною.

Весною, далеко од горя Землі,
Під небом летіли стрункі журавлі,
 Летіли й дзвонили-кричали,
 То весну вони величали.
І покрик їх гордо під небом лунав,
Я в ними на волю полинуть бажав,
 До їх повертався з мольбою:
 Візьміть і мене ви з собою!
В безмежних просторах неслися вони,
Безмежної волі крилаті сини,
 У морі блакиті тонули,
 Гіркого благання не чули...
А хоч би й почули — хіба б узяли?
Хіба б вони волю рабові дали?
 В просторі, де воля гуляє,
 Таврований місця не має,
Окований горем убогих Землі,
Я заздро дивлюся на ті журавлі...
 Дивлюся угору з журбою,
 Як боркана птиця весною...

---

До матері.

Чому, мати,
Погуляти
Не велиш?
На гуляння
Нарікання
Бурмотиш?
Усе лаєш,
Зневажаєш
Ти мене...
Хіба врода,
Як і згода,
Не мине?
Хіба брови
Сі шовкові
На весь вік?
Хіба очі
Сі дівочі
Не на рік?
Хіба весну
Зіма люта
Не зміня?
Хіба личко,
Жалібничко,
Не злиня?..
Я бажаю
В тихім гаю
Походить,
Хоч раз палко,
Моя галко,
Полюбить;
Я дівочу
Весну хочу
Проспівать,
У таночку
У віночку
Погулять!

---

Пісня колискова.

Е-е è, é-е è
Не вбивайсь, дитино!
Угамуйся, сину мій,
Мій недішлий сину!
 Може, мулять пелюшки
 Шкарубкі й непрані — 
 Знебулись твої батьки:
 І голодні, й драні.
Погорбатіли, старі,
На чужій роботі;