Сторінка:Украінська Муза (Випуск 11).pdf/21

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

1081

1082

Будяк


Хто посміє в морок ночі
 Заховатися,
Коли можна в морі сонця
 Покупатися?!
З-під землі он — глянь! — зернина
 К Сонцю тягнеться!
Пташка, мушка йому рада,
 Аж не тимиться!
Здоров, сило, світе вічний,
 Непорівняний!
Здоров, Сонце! Здоров, велетню незміряний!!



Весною.

Весною, далеко од горя Землі,
Під небом летіли стрункі журавлі,
 Летіли й дзвонили-кричали,
 То весну вони величали.
І покрик їх гордо під небом лунав,
Я в ними на волю полинуть бажав,
 До їх повертався з мольбою:
 Візьміть і мене ви з собою!
В безмежних просторах неслися вони,
Безмежної волі крилаті сини,
 У морі блакиті тонули,
 Гіркого благання не чули...
А хоч би й почули — хіба б узяли?
Хіба б вони волю рабові дали?
 В просторі, де воля гуляє,
 Таврований місця не має,
Окований горем убогих Землі,
Я заздро дивлюся на ті журавлі...
 Дивлюся угору з журбою,
 Як боркана птиця весною...



До матері.

Чому, мати,
Погуляти
Не велиш?
На гуляння
Нарікання
Бурмотиш?
Усе лаєш,
Зневажаєш
Ти мене...
Хіба врода,
Як і згода,
Не мине?
Хіба брови
Сі шовкові
На весь вік?
Хіба очі
Сі дівочі
Не на рік?
Хіба весну
Зіма люта
Не зміня?
Хіба личко,
Жалібничко,
Не злиня?..
Я бажаю
В тихім гаю
Походить,
Хоч раз палко,
Моя галко,
Полюбить;
Я дівочу
Весну хочу
Проспівать,
У таночку
У віночку
Погулять!



Пісня колискова.

Е-е è, é-е è
Не вбивайсь, дитино!
Угамуйся, сину мій,
Мій недішлий сину!
 Може, мулять пелюшки
 Шкарубкі й непрані — 
 Знебулись твої батьки:
 І голодні, й драні.
Погорбатіли, старі,
На чужій роботі;