Сторінка:Украінська Муза (Випуск 11).pdf/29

1097

1098

Тенянко

Обходь ліси, поля та доли,
Перлини скрізь святі лови.
Збуди, хто спить в пітьмі й не встане,
Упавшим в яму — руку дай,
Розбий ти людям їх кайдани
І слово правди їм мовляй.

---

* * *

Вже нічка принадна чудова
Панує на дворі;
Милується з небом діброва,
Пишаються зорі.
Пісні соловейко співає
Дзвінкі та роскішні
І чари свої розливає,
Солодкі, утішні.
Приємно-ласкаве проміння
Всю землю укрило,
Затихло денне торохтіння...
0, любо як, мило!..
І килим, і ризи, й картини,
І райськії квіти...
І ряст дорогий, і перлини,
Й ясні самоцвіти...
Гей, друже, пора прокидаться — 
Об землю журбою!..
Ходім любуваться, впиваться
Цією красою...
Скоріше ж! квіток назриваєм,
Вінки посплітаєм,
Пісень молодих заспіваєм,
І щастя зазнаєм!..

---

По весні.

Зеленіють садки та гаї,
В яснім сяйві земля золотіє;
Оживають поля та гаї,
І засмученний люд веселіє...
Соловей розливає дзвінку,
Заховавшись у вітах калини,
Про весну, що прийшла у вінку,
До його чарівної країни.
Людям каже ця пісня про все:
Про життя, про надії, про долю,
Вона сльози святії несе
За обкрадене щастя та волю...
Мрії в серці людському цвітуть,
Оживають великі надії
І назустріч свободі ідуть,
А у мене засмучені мрії...