297 Руданський 298 я 3десь не ДЬОГОТЬ, тольхо дурні Одні продаются". .Що ж нівроку,—чумах каже,< Добре торгувалось, Що-йно два вас таких гарних На продаж зосталось!... “ ПєНЕЛЬНЛ СЛОЛЛ. ^аз на мов! ксьондз казав: .Не впивайтесь, люди: На тім світі вам смола, Замісць вина буде!* Ото Ідей І захтів Смоли скоштуватн: Каже собі два „бички" За копійку дати. Випив їден—посвистав, Другий випивав... Посмакував, посвистав, Далі промовляв: .Та гірка вона, гірка! А все ж не' тужити: Як втягнеться чоловік, То й те буде пити*. Страшний СУД. страшно судную неділю Ксьондз казання говорив; Став за Божий суд казати, Та й на гріх пересолив. Слухав, слухав бідний мазур, Далі тяженько зітхнув, Подивився на Єзуса Й головою похитнув. „Коли так,—промовив,—Єзу, Ти судити нас будеш, То будь певний—сам, як палець, Серед раю заживеш!...0 Ти НС ЛОЛ. Т'и не моя, дівчино дорогая, І не міні краса твоя: Віщує думонька смутная, Що ти, дівчино, не моя! Ти не моя! За личко гарне Справляв хтось колодія... Мої ж літа проходять марне, Бо ти, дівчино, не моя! Ти не моя! І брови чорні Милує инший, а не я, І инший хтось тебе пригорне, А ти, дівчино, не моя!... Ти не моя... та що ж я маю? Чим похвалюсь тобі і я? Хіба лиш тим, що тя кохаю... Та ти, дівчино, не моя! Ти не моя, голубко сива! Щаслива доленька твоя, Моя же доля нещаслива, Бо ти, дівчино, не моя!... Пісня. ]іовій, вітре, на Вкраіну, Де покинув я дівчину, Де покинув чорні очі, Повій, вітре, опівночі. Між горами там долина, Там біленькая хатина; В тій хатині голубонька,— Голубонька-дівчинонька... Повій, вітре, до схід сонця, До схід сонця, край віконцз; Край віконця постіль біл$, Постіль біла, дівча миле». Оідіїііесі Ьу <^»СЮ£ІЄ
