Перейти до вмісту

Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 (2010).pdf/153

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

містами Ужгород, Мукачево, Берегове (понад 12% території краю) було передано Угорщині. Уряд Волошина перебрався до м. Хуст, де 12 лютого 1939 відбулися вибори до сойму (парламенту) края. 15 березня 1939 сойм проголосив незалежність Карпатської України й обрав її президентом А. Волошина. Того ж дня за згодою Німеччини угорські війська почали окупацію щойно проголошеної української держави і протягом трьох днів захопили все Закарпаття. Уряд Волошина та багато українських політичних і культурних діячів емігрували за кордон, а ті з них, що залишилися, зазнали репресій. Угорській окупації було покладено край восени 1944, коли до Закарпаття прийшли радянські війська, які були зустрінути більшістю населення як визволителі. Хоч юридично Закарпаття залишалося частиною Чехословаччини, чеська адміністрація відновила свою діяльність лише на сході краю. Тим часом Комуністична партія Закарпатської України, створена за підтримки політичних органів Червоної армії, 26 листопада 1944 скликала з'їзд народних комітетів у Мукачевому. На нього прибуло 663 делегати, які прийняли маніфест про вихід Закарпаття зі складу Чехословаччини та возз'єднання краю з іншими українськими землями в складі УРСР. 29 червня 1945 у Москві підписано Договір між СРСР і Чехословацькою Республікою про Закарпатську Україну. Його підписання ознаменувало завершення об'єднання практично усіх українських земель (Пряшівщина залишалася за Чехословаччиною). На території Закарпаття указом Президії ВР СРСР 22 січня 1946 утворено Закарпатську область УРСР.

Літ.: Пачовський В. Історія Підкарпатської Руси. –– Ужгород, 1920–22, т. 1–2; Його ж. Срібна земля. Тисячоліття Карпатської України: Нарис історії з мапою. — Львів, 1938; Його ж. Історія Закарпаття. — Мюнхен, 1945; Борщак І. Карпатська Україна в міжнародній грі. — Львів, 1938; Мицюк О. Нариси з соціально-господарської історії Підкарпатської Руси. — Ужгород, 1936, т. 1; т. 2. — Прага, 1938; Росоха С. Сойм Карпатської України. — Вінніпег, 1949; Балагурі Е., Пеняк С. Закарпаття — земля слов'янська. — Ужгород, 1976; История городов и сел Украинской ССР. Закарпатская область. — К.,1982; Мишанич О. Від підкарпатських русинів до закарпатських українців: Істор.-літ. нарис. — Ужгород, 1991; Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами. — Ужгород, 1993, 1996; Магочій П. Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848–1948). — Ужгород, 1994; Макара М. П. Закарпатська Україна: шлях до возз'єднання, досвід розвитку. — Ужгород, 1995; Вегеш М. Карпатська Україна 1938–1939 років у загальноєвропейському контексті: В 2-х т. — Ужгород, 1997; Загальна бібліографія Подкарпаття. — Ужгород, 2000; Поп И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород, 2001; Нариси історії Закарпаття. — Ужгород, 1993, 1995, 2003, тт. І–ІІІ.; Закарпаття в етнополітичному вимірі: Монографія. — К., 2008.

С. В. Віднянський.