Подністров'я. Значна перевага в чисельності українсько-кримських військ (20–30 тис. вояків) змусила головнокомандувача польського війська — гетьмана польного коронного Я. Собеського, під командою якого було лише 10 тис. жовнірів, поспішно залишити Кам'янець (нині м. Кам'янецьПодільський) і відійти в Галичину, до Підгайців. Союзники розпочали облогу польського табору, сподіваючись у такий спосіб зламати опір жовнірів. Водночас П. Дорошенко звернувся до жителів Львова з вимогою визнати його владу і здати місто. Вторгнення запорожців на чолі з харківським полковником І. Сірком та кошовим отаманом Запорозької Січі Ж. Рогом у Крим загострило стосунки козаків з татарами і підштовхнуло останніх до сепаратної угоди з обложеними поляками (укладена 16 жовтня 1667). Потрапивши в скрутне становище, П. Дорошенко змушений був 19 жовтня підписати з Я. Собеським угоду, що передбачала, зокрема, визнання зверхності короля, дозвіл на повернення шляхти в Україну. Невдача спільного походу підштовхнула П. Дорошенка до налагодження взаємин з турецьким султаном Мегмедом IV.
Літ.: Kluсzycki F. Pisma do wieku i spraw Jana Sobieskiego. — Kraków, 1880, t. 1, cz. 1; Кorzon T. Dola i niedola Jana Sobieskiego (1629–1674). — Kraków, 1898, t. 2; Majewski W. Podhajce — letnia i jesienna Kampania 1667 r. // Studia i materiały do historii wojskowoœci. — Warszawa, 1960, t. 16; Sobieski J. Listy do Marysielki. — Warszawa, 1962; Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко: Огляд його життя і політичної діяльності. — Нью-Йорк, 1985; Смолій В. А., Степанков В. С. Українська державна ідея XVII–XVIII століть: проблеми формування, еволюції, реалізації. — К., 1997.
В. М. Горобець.
ЗАXIДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ — військово-політична організація європейських країн. Штаб-квартира ЗЄС знаходилася у м. Брюсселі (Бельгія), а Асамблея ЗЄС — в м. Парижі (Франція). Союз був створений відповідно до положень брюссельського договору 1948, який уклали Бельгія, Велика Британія, Люксембург, Нідерланди та Франція. 1954 до нього приєдналися ФРН та Італія, 1992 — Норвегія, Туреччина, Ісландія, 1999 — Польща, Чехія, Угорщина. Австрія, Данія, Ірландія, Швеція, Фінляндія мали статус спостерігачів ЗЄС. Нова роль цієї структури зумовлена положеннями Маастрихтського договору. Від червня 1999 верховний комісар Європейського Союзу з питань спільної зовнішньої та оборонної політики одночасно очолював керівний політичний орган ЗЄС. Залишаючися різними інтеграційними організаціями, ЗЄС та ЄС продовжували посилювати кооперацію. 2000 було прийнято рішення про створення до 2003 Європейських сил швидкого реагування, які мають доповнювати сили НАТО у миротворчих операціях. Однак здійснення цього проекту досі не завершено.
