Другою найбільшою італійською громадою була керченська. За переписом населення 1897, в Керчі та її передмістях мешкало 816 італійців (за мовною ознакою), у Феодосії — 55, у Бердянську — 171 особа. Наприкінці 19 ст. сформувались італійські громади в Києві та Харкові. Під час революції та громадянської війни 1917–1921 відбувалася масова рееміграція італійців з України. Італійський уряд узяв активну участь у цьому процесі, направивши кораблі в чорноморські порти для вивозу співвітчизників, які бажали повернутися на батьківщину. На початку 1920-х більшість італійських громад в Україні припинила своє існування. Лише чисельність керченських італійців продовжувала зростати і в 1930 налічувала 1300 осіб. Однак після репатріацій у наступні роки і депортації до Казахстану під час Другої світової війни місто втратило роль осередку італійців. Відновлення його відбулося наприкінці 20 ст. За переписом населення 1989 в Керчі мешкало 316 італійців.
Літ.: Шмаков А. Исторический очерк основания и развития г. Одессы. В кн.: Труды Одесского статистического комитета. — Одесса, 1870, вып. 3; Орлов А. А. Исторический очерк Одессы с 1794 по 1803 год. — Одесса, 1885; Sperandeo P.G. Gli іtaliani nel Mar Nero. La colonia di Odessa // Rivista d'Italia, 1906, agosto; Варварцев М. Італійці в культурному просторі України (кінець XVIII — 20-ті рр. XX ст.). Історико-біографічне дослідження (словник). — К., 2000; Бацак К. Італійська еміграція в Україні наприкінці XVIII — у першій третині XIX століття. Витоки. Формування. Діяльність. — К., 2004.
К. Ю. Бацак.
ІТАЛІЯ, Італійська Республіка. (Italia, Repubblica Italiana) — держава на півдні Європи. Площа 301,2 тис. км2. Населення 57,9 млн осіб (2007). Столиця — м. Рим. Адміністративно-територіальний поділ: 20 областей, 94 провінції.
На території сучасної І. від 8 ст. до н. е. існував один з центрів античної цивілізації — Рим. У 3 ст. до н. е. він підпорядкував собі значну частину Апеннінського півострова, а в 1 ст. до н. е. утворив Римську імперію, що об'єднала античний світ. Після падіння Західної Римської імперії 476 королем І. було проголошено Одоакра — начальника германської дружини, що перебувала на службі імперії. Однак уже 493 його державу завоювали остготи, заснувавши власне королівство. У 2-й третині 6 ст. майже вся І. потрапила під владу Візантії, а 568 Північну Італію захопили лангобарди. 756 у центральній частині І. постала Папська держава, а від 10 ст. ключову позицію на півострові посіла заснована німецьким королем Оттоном І «Священна Римська імперія» (з кін. 15 ст. — «Священна Римська імперія германської нації»). В 11 ст. південь країни завоювали нормани, започаткувавши Сицилійське королівство й поєднавши його династичними зв'язками зі «Священною Римською імперією».
