Відня студенти Францового університету організували студентський легіон кількістю до 1200 осіб на чолі з проф. Ф. Стронським. Легіон узяв участь у Львівському повстанні 1848.
Наприкінці 1848 в університеті було створено першу українську кафедру — руської словесності, її очолив Я. Головацький. Тоді ж на богословському факультеті окремі предмети почали викладати українською, а на поч.
1860-х рр. відкрили ще 2 українські кафедри — на факультеті права.
27 квітня 1869 імп. Франц-Йосиф І видав розпорядження про визнання польської мови офіційною в Галичині. Це призвело до поступової полонізації університету. 1870 польською мовою читали 13 предметів, німецькою — 46, латинською — 13, українською — 7; 1906 польською мовою викладали 185 предметів, німецькою — 5, латиною — 14, українською — 19. Звичайні (ординарні) студенти складали основну масу студентів — у 1870/71 навчальному році — 935 із 1082. Від 1875 тут навчався Іван Франко, який студіював класичну філософію.
У 18–19 ст. у викладах брали участь: М. Нападієвич, українець, родом із Тернопільщини, професор філософії, ректор 1828/29; Ф. Стронський, поляк, філософ, директор університетської бібліотеки у 1837–59; Г. Уліх, історик; Й. Маусс, викладач загальної історії та історії Австрії, ректор 1825/26, 1852/53; В. Ганн, родом із Граца, професор кафедри естетики, поет, ректор 1792/93; М. Михалевич, українець, професор кафедри польської мови та літератури; Б. Борзага, професор австрійського цивільного права, ректор у каденціях 1785/86, 1801/02; М.-Ф. Штегер, професор політичних наук і австрійського права; Л. Шульц фон Страшніцькі, професор вищої математики; І. Мартинович, професор фізики; І. Фесслер, професор герменевтики; А. Ангелович, українець, професор догматики; Григорій Яхимович, викладач релігії та педагогіки, ректор 1860/61; Б. Гаккет, професор натуральної історії та ін.
1882 було створено кафедру географії (її очолив А. Реман), 1894 — медичний факультет. Тоді ж було засновано «кафедру всесвітньої історії з особливою увагою до Східної Європи і руської мови викладання», її очолив М. Грушевський.
До кінця 19 ст. 15 українців обиралися ректорами у 20-ти річних каденціях (перший раз — А. Ангелович на 1796/97 навчальний рік, останній — о. Й. Комарницький на 1896/97 навчальний рік).
За 30 останніх років 19 ст. чисельність професорсько-викладацького складу зросла майже втричі. У цей час лекції читали відомі на той час учені: Ю. Пузина (керував кафедрою математики з 1885), Б. Дибовський (керівник кафедри зоології, заснував зоологічний музей), Ю. Нусбаум-Гілярович (ботанік), Б.Радзішевський (з 1872 до 1910 очолював кафедру хімії), С. Брондзінський (хімік), Ф. Циркель (перший завідувач кафедри мінералогії), К. Ліске, Л. Фінкель, О.-М. Бальцер, І. Шараневич (історики),
