Швейцарії, Німеччини, які розробляли й укладали підручники й словники.
За працями, написаними викладачами італійської мови і літератури А. Піллером, А. Даньїні, Д. Де Віво, навчалися учні і студенти не тільки О., а й інших міст України і Росії. Від поч. 19 ст. в О. друкувалися французькою, італійською та іншими мовами художні та історико-географічні твори, оперні лібретто, періодика. Першим одеським часописом був франкомовний «Messager de la Russia Méridionale» («Вісник Південної Росії», 1820–23), після якого також французькою виходила газета «Journal d'Odessa» («Одеська газета», 1823–81), німецькою — «Odessaer Zeitung».
1839 постала перша в О. наукова установа — Одеське товариство історії та старожитностей, члени якого у своїх студіях широко послуговувалися історичними документами з архівів і бібліотек середземноморських країн (Лігурійське товариство історії батьківщини, Ватиканська бібліотека, римська Академія деї Лінчеї та ін.). Від 1865 головним центром природничих і гуманітарних наук в О. стає Новоросійський університет (нині — Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова). В галузі всесвітньої історії його вчені заснували дослідження культури європейського середньовіччя (П. Біціллі), доби англійського Відродження (В. Крусман), германістики (В. Надлер), Французької революції кінця 18 ст. (Г. Афанасьєв), зовнішньої політики США після Другої світової війни (С. Аппатов), історіографії країн Тропічної Африки (Д. Урсу). 1895 засновник візантології проф. Ф. Успенський створив у Стамбулі Російський археологічний музей.
У галузі природничих наук в університеті особливе місце посіли студії з біології, великою мірою завдяки використанню бази зоологічних станцій Франції та Італії, де працювали основоположник ембріології, мікробіології та імунології І. Мечников (1908 лауреат Нобелівської премії), фундатор загальної і порівняльної ембріології О. Ковалевський та ін. У паризькому Інституті Пастера стажувалися бактеріологи Я. Бардах, О. Веріго. Активну роль у встановленні і співробітництві з зарубіжними колегами відіграло організоване 1870 при університеті Новоросійське товариство дослідників природи, яке налагодило міжнародний обмін науковими виданнями й інформацією. У 1880 кількість його закордонних адресатів сягало 120 в 19 країнах Європи, Америки, Африки та Австралії. Подальшому розширенню наукових контактів сприяло створення у 20 ст. в О. інститутів НАН України, нових вищих навчальних закладів (нині 11), дослідницьких медичних центрів.
Літ.: Notizie di Odessa. — Firenze, 1817; Сикар К. Письма об Одессе. — Спб., 1818; Скальковский А. Первое тридцатилетие истории города Одессы 1793–1823. — Од., 1837; Смольянинов К. История Одессы. — Од., 1853; Одесса. Исторический и торгово-экономический очерк Одессы в связи с Новороссийским краем. — Од., 1881; Из пришлого Одесы. Сб. ст. — Од., 1894; Коханский В. Одесса за сто лет. Истор. очерк. — Од., 1894; Одесса: 1794–1894. К 100-летию. — Од. 1895; Стара Одеса. Архітектура Причор-
