французького інженера Г. Л. де Боплана поблизу Кодацького порогу Дніпра (тепер с. Старі Кайдаки в околицях м. Дніпропетровська) з метою укріплення південно-східних кордонів Речі Посполитої, контролю над пересуванням козацького флоту, перекриття доступу в Запорозьку Січ селянамвтікачам.
Навесні 1648 козаки гетьмана Війська Запорозького Богдана Хмельницького завдали потужних ударів польській армії, зокрема під Жовтими Водами і Корсунем. У результаті цих військових операцій Кодацька фортеця опинилася в їх тилу і її здобуття розцінювалося гетьманом як важливе стратегічне завдання війни. Після кількох невдалих спроб заволодіти фортецею штурмом, Б. Хмельницький відрядив до Кодаку підкріплення у складі козацьких полків Прокопа Шумейка, Максима Нестеренка і Якова Вовченка (Володченка). На початку вересня фортецю, гарнізон якої налічував близько 1 тис. вояків, було взято в щільну облогу.
22 вересня (1 жовтня) поляки склали зброю. За умовами капітуляції, їм дозволили вийти з фортеці у повному озброєнні разом із своїми сім'ями, особистим майном, забрати тіло Стефана Потоцького — сина головнокомандувача Речі Посполитої, загиблого у битві під Жовтими Водами.
У Кодаку залишалися лише гармати. Безпечне пересування поляків з фортеці українськими територіями гарантувалося наданням охорони у складі козацького загону М. Нестеренка. Польські вояки відступали у трьох напрямах — до Чигирина, Воронцовки й Крилова, де їх зрештою роззброїли, відібрали особисте майно, а офіцерів ув'язнили. У ході подальшого пересування багатьох з них було страчено козаками або місцевими селянами.
1711, згідно з умовами Прутського мирного договору, Кодацьку фортецю було зруйновано. 1910 за ініціативою відомого українського історика Дмитра Яворницького на її місці встановлено пам'ятний знак.
Літ.: Яворницький Д. Історія запорозьких козаків. — К., 1990, т. І; Мицик Ю.А. Козацький край: Нариси з історії Дніпропетровщини ХV– ХVІІІ ст. — Дніпропетровськ, 1997.
В.В. Піскіжова.
КОЛЛЕЖ ДЕ ФРАНС (Collège de France) — вищий навчальний заклад Франції, заснований у Парижі 1530 королем Франциском І за порадою французького гуманіста Г. Бюде. Спершу в ньому викладалися грецька й давньоєврейська мови, математика, з 1534 — латина, з 1547 — також медицина й філософія. З боку Паризького університету — оплоту схоластичної філософії — лунали звинувачення в єресі на адресу перших професорів К. де Ф. Завдяки підтримці Франциска І він уникнув закриття й продовжував успішно розвиватися під впливом ідей Відродження. Упродовж своєї історії заклад мав різні назви: Коллеж трьох мов (Collège de trois
