Про подвиги чехословацьких військ у СРСР, у складі яких було чимало українців, свідчать десятки пам'ятників чехословацьким бійцям у містах та селах України.
Літ.: Помним Тарановку и Соколово: Воспоминания и документы. — Харьков, 1960; Советско-чехословацкие отношения во время Великой Отечественной войны. 1941–1945 гг.: Документы и материалы. — М., 1960; Русин В.П. На крутих перевалах: Мемуари. — К.,1983; Свобода Л. От Бузулука до Праги: Воспоминания. — М.,1984; Украинско-чехословацкие интернациональные связи. Сборник научных трудов. — К., 1989; Довганич О.Д., Пагиря В.В. Закарпатські воїни генерала Людвіка Свободи. — Ужгород, 1999; У вирі кривавої війни… Уродженці Закарпаття — генерали і офіцери Чехословацької армії — у боротьбі з фашизмом. — Ужгород, 2000.
С.В. Віднянський.
ПИЛЯВЕЦЬКА БИТВА 1648 — одна з наймасштабніших у Визвольній війні українського народу сер. 17 ст., в якій козацьке військо здобуло перемогу над польсько-шляхетською армією. Відбулася 11–13 (21–23) вересня поблизу містечка Пилявці (нині с. Пилява Старосинявського р-ну Хмельницької обл.).
Після нищівних поразок польського війська під Жовтими Водами та Корсунем між воюючими сторонами було укладено перемир'я. Однак, вже у червні князь Ієремія Вишневецький здійснив каральний похід до Волині і Поділля, а польський сейм оголосив чергову мобілізацію шляхти й розпочав формування нової найманої армії. На початку вересня польське військо на чолі із трьома командуючими (регіментарями) — князем Домініком Заславським, коронним підчашим Миколою Остророгом і коронним хорунжим Олександром Конецпольським у складі 32 тис. шляхетського ополчення, 8 тис. німецьких найманців і штатом обслуги до 50 тис. осіб, маючи близько сотні гармат, вирушило на Волинь.
Готуючись до битви, майже 30-тисячна армія Богдана Хмельницького отаборилася біля р. Іква, що неподалік Пилявців: на правому березі — основні сили, на лівому — кіннота Максима Кривоноса. Зважаючи на те, що найкращі позиції вже були зайняті козаками, поляки змушені були стати табором на пагорбах і долинах лівого берегу Ікви. 21 вересня розпочався бій за укріплену козаками греблю, що сполучала обидва береги річки. Доволі швидко польським корогвам вдалося зламати оборону козаків і закріпитись на правобережжі. Впродовж наступного дня козацькі загони невпинно атакували греблю і зрештою відновили свої початкові позиції. Надвечір до козацького табору прибули загони буджацьких татар Айтимир-мурзи і Адлаєт-мурзи у кількості 4 тис. вояків,
