історичної візії. Наприклад, у дискусії щодо фальсифікації історичних джерел, яка відбулася 2011 р. між користувачами форуму «Мілітарна історія України», була поставлена під сумнів автентичність листа французького посла у Варшаві Жана-Казимира Балюза від 1704 р., у якому начебто йшлося про зустріч в Батурині дипломата з гетьманом Іваном Мазепою. Дописувач з Парижа під ніком Terrykoo зауважив, що протягом двох останніх десятиліть цей лист напрочуд широко цитується в науковій і популярній літературі, як промовисте свідчення щодо зовнішнього вигляду, попереднього життя та манер Івана Мазепи:
«Лист потрапив, навіть, у шкільні хрестоматії та згадується в 1-му томі “Енциклопедії історії України”, яка публікується Інститутом історії України НАНУ (див. гасло “Жан-Казимір Балюз”, с. 176–177). А завдячуємо поширенню цього документу ми лише одній особі — Ількові Борщакові. Він опублікував український переклад уривку цього листа в 152-му томі “Записок НТШ” 1933 р., та того ж року “вставив” його в український переклад популярної біографії Р. Мартель, І. Борщак “Іван Мазепа: Життя й пориви великого гетьмана”. Ні франкомовного оригіналу, ні точної дати, ні імені адресата Борщак не навів, обмежившись лише фразою “Цей лист зберігається у рукописному відділі Паризької Національної бібліотеки і адресований родичу Ж. Балюза. Точна дата листа невідома, але встановлено, що писано його наприкінці 1704 року”, а у примітках лише зазначалось, цей лист “Ілько Борщак віднайшов у рукописному відділі паризької Національної Бібліотеки (Fonds Baluze, vol. 251)”. Всі наступні історики, починаючи від В. Січинського (кін 40-х рр.) і Т. Мацьківа (70–80-ті рр.) та закінчуючи останньою монографією Т. Таїрової-Яковлевої (2011 р.), цитують цей лист виключно із посиланням на Борщака. Як це не парадоксально, але практично ніхто не спробував знайти оригінал такого важливого документа чи хоча б критично проаналізувати його текст. Приміром, в листі згадується, що Мазепа був присутній “на прийнятті в Луврі, коли святкували Піренейський мир” (листопад 1659 р.), але достеменно відомо, що в цей час молодий Мазепа возив листи від короля Яна-Казиміра до гетьмана Виговського, а потім до новообраного гетьмана Тетері. На сьогодні в Інтернеті вже доступний повний каталог фонду Балюза в BNF, який був надрукований ще 1921 року і міг свого часу бути доступним Борщаку: AUVRAY Lucien, POUPARDIN René. Catalogue des manuscrits de la Collection Baluze. Paris: Ernest Leroux, 1921. 653 p. Мова йде про особистий архів відомого науковця-ерудита Етьєна Балюза, двоюрідного дядька Жана-Казиміра. В розділі 251 дійсно вказано кілька листів від Жана-Казиміра Балюза, підрозділ документів Антуана Балюза (батька Жана-Казиміра), fol. 148– 185. Див. стор. 307 каталогу колекції Балюза: Як можна пересвідчитись, у фондах збергається всього 5 листів від Жана-Казиміра Балюза: Foliotage (сторінки) 148–152 — два листи, без дати і від 12 липня 1716 р.; Fol. 160–161 — один лист від 19 грудня 1683 р.; Fol. 172–182 — два листи від 16 листопада і від 31 серпня 1714 р. Тобто 4 листи хронологічно не належать до 1704 р., періоду коли Ж.-К. Балюз міг бути в Батурині, і лише один лист без дати (найперший, Fol. 148–149) викликає запитання, оскільки Борщак якраз зазначав, що точна дата листа не встановлена і датував його за змістом. Після безпосередньої перевірки у відділі рукописів BNF, виявилось, що і цей лист жодного стосунку до Мазепи не має, у ньому говориться лише про особисті справи та проблеми із закупівлею
