списку жертв єврейської експлуатації та германізації (чи, відповідно, русифікації) їхніх земель. З іншого ж боку, він намагається показати, що, на відміну від поляків, українці таки були справжніми погромниками, і що ця традиція тягнеться ще від козацьких часів — тоді як поляки часто надавали євреям притулок, намагаючись рятувати їх від анти-єврейського насильства.
Ще більше ця різниця між польськими та українськими поставами прослідковується у тій частині тексту, де Буяк звертається безпосередньо до львівського погрому 22 листопада 1918 р. Він вказує, зокрема, що багато євреїв солідаризувалися з українцями під час польсько-української війни. Але не це, за його версією, було безпосередньою причиною погрому. Вину за нього він перекладає на українців, які, відступаючи з міста, випустили з тюрем декілька сотень кримінальних злочинців, що разом з голодним «шумовинням» з міста та численними дезертирами почали грабувати і вбивати населення єврейських кварталів[1].
Амбівалентне ставлення Буяка до українського питання та його антисемітські вислови не роблять йому особливої честі. Вони, однак, контрастують з тим, що він робив на практиці як професор Львівського університету. До Львова він приїхав зразу після війни, у 1920 р., по довшій праці (1909–1919) у своїй альма матер, Яґеллонському університеті у Кракові та коротшій (1919–1920) у Варшавському університеті. У Львівському університеті він був професором і керівником Закладу суспільно-господарчої історії, навколо якого досить швидко сформував свою власну школу[2].
Характерною рисою цієї школи був її багатонаціональний характер. Ось як описував її атмосферу один з його учасників:
«… Семінар проф. Буяка міг становити класичний приклад наукового осередка, де перед усім панувала атмосфера повного зрозуміння, поваги і толеранції до національних різниць, що існували серед його учнів. Поза поляками не бракувало серед учнів професора євреїв й українців, а серед цих останніх, поруч зі здекларованими націоналістами (навіть зі знаку ОУН) найшовся навіть комуніст»[3].
Інший учасник семінару, троцькіст Людвік Гасс згадував:
«У керованому ним [проф. Буяком. — Я. Г.] Закладі суспільногосподарчої історії зосередилася — виглядає, що не випадково — група людей, від студентів перших років навчання до науковців з ступенями, що представляла цілий політичний спектр тогочасної Польщі… На наукових засіданнях поруч один одного сиділи: молода студентка з Mlodzierzy Wszechpolskiej (мечик Хороброго вона таємно знімала раніше), людина уже тоді з іменем у міжнародному світі науки й один з засновників Комуністичної партії Західної України,
- ↑ Bujak F. The Jewish Question in Poland. — Paris: Impremerie Levé, 1919, без нумерації сторінок.
- ↑ Див.: Hoszowski S. Kronika Seminarium Historji Spolecznej i Gospodarczej uniw. J. K. we Lwowie za pierwszych dsiesiec lat jego istnienia 1921–1931 // Studja z historji spolecznej i gospodarczej poswiecone prof. dr. Franciszkowi Bujakowi. — Lwów, 1931. — S. 565–595 (див., зокрема, список учасників семінару Францішка Буяка. — С. 592–595).
- ↑ Zielinski J. O profesorze Franciszku Bujaku — kontrowersyjnie // Więź. — 1973. — N 2. — P. 162.
