симпатики і члени Організації Українських Націоналістів, пообіч німецького комуніста-еміґранта і молодого діяча польської революційної лівиці»[1].
Треба виразно застерегти: те, що часто ставлять у заслугу Буякові — створення навколо себе багатонаціонального академічного середовища — не було його головною, а навіть, як виглядає, свідомою метою. Насправді, семінари інших професорів Львівського університету теж мали багатонаціональний склад, при чому інколи навіть у більшій мірі, аніж семінар Буяка. Скажімо, серед студентів-істориків, які були допущені до екзаменів наприкінці академічного року 1928/9 р., польські студенти у семінарах проф. Закшевського і Птасьніка становили половину (відповідно, 8 із 17 і 5 із 10), а у проф. Хилінського — заледве четвертину (7 з 27), тоді як у Буяка вони виразно переважали (5 з 7)[2]. Інша справа, що Буяк, не маючи нічого проти студентів інших національностей, ставив дуже високі вступні вимоги для участі у своєму семінарі — за що діставав багато скарг. Зокрема, він вимагав, щоби кваліфікаційна студентська робота була побудована на архівних джерелах, а не лише на огляді наукової літератури.
Своєму багатонаціональному складу семінар Буяка завдячує не так амбіціям самого професора, як його учням: для них участь у цьому семінарі була певною формою самоствердження, доводом того, що вони вибиваються понад середній інтелектуальний рівень. Завдяки старанному добору і вимогливій академічній атмосфері Францішкові Буяку у рамках свого семінару вдалося виховати цілу плеяду першокласних економічних істориків, відому як «школа Буяка».
Історія цієї школи є предметом досліджень і суперечок польських істориків. Натомість українська історіографія досі ігнорувала цю тему[3], помимо того, що діяльність цієї школи мала виразно «український вимір». Цей вимір забезпечувався у першу чергу участю у ній декількох українських вчених. Зокрема, учнем Францішка Буяка був українець Роман Зубик (1902–1941). Як і Буяк, котрий був селянським сином, Зубик був «низького походження». Його батько був залізничним кондуктором і покинув свою жінку — селянську дочку — разом з сімома дітьми, залишивши їх без засобів існування. Тому Роман Зубик працював від 13 літ, і то фізично — спочатку як складач дров, потім як помічник художникалакувальника та помічник у магазині («склеповий помічник»). Попри скрутне
- ↑ Hass L. Franciszka Bujaka postawa polityczna // Więź. — 1973. — N 2. — P. 166–167. Окрім згаданого «німецького комуніста-еміґранта», решту згаданих тут осіб відносно легко зідентифікувати: мова йде про відому дослідницю Львова Луцію Харевічеву, котра загинула в Освєнцімі у 1943 р., українців Романа Роздольського і Романа Зубика й, очевидно, самого Людвіка Гасса. (про них усіх — див. далі).
- ↑ Цю статистику приводить Францішек Буяк у листі до Станіслава Закшевського від 10 квітня 1929 р., копію якого мені ласкаво надала польська дослідниця Йоанна Пісулінська (Joanna Pisulińska).
- ↑ Чи не єдиним, але дуже вдалим винятком є праця: Юрейко П. Медієвістика в науковій та педагогічній діяльності Францішка Буяка // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. — Вип. 2. — Тернопіль, 2009. — С.321–327. Ця стаття містить багату принагідну бібліографію.
