Адвокат: Що це за джерела? Це офіційні видання?
Підсудний: Так, це офіційні джерела. Це книга Некрича «Июнь 41-го», «Повесть о пережитом» Дьякова, «Один день Йвана Денисовича» Солженіцина, «Воспоминания» Ґаліни Серебрякової, а також матеріали XX і XXII з’їздів КПРС.
Адвокат: В них підтверджувались факти, викладені Солженіциним в «Архіпелаг ГУЛаґ»?
Підсудний: Так.
Адвокат: Чи був Солженіцин засуджений за виготовлення й розповсюдження цієї книги?
Підсудний: Ні, не був.
Адвокат: Чи міститься в бюлетенях Робочої комісії по розслідуванню зловживань психіатрією твердження, що ув’язнювання здорових людей у психіатричні лікарні внутрішньо властиве нашому суспільству?
Підсудний: Ні, цього там не говориться. В них викладені випадки порушення конкретних законів окремими людьми й організаціями.
З приводу двох епізодів усного розповсюдження з Остапенком і Сахаровою Зісельс И. С. категорично відмовився підтвердити факти своїх розмов з ними на подібні теми. В першому випадку він посилався на суперечності показів Остапенка з показами інших свідків на попередньому слідстві і на погані взаємини, що постали між ним і свідком Остапенком починаючи з 1972 року. В другому випадку Зісельс Й. С. вимагав проведення ставки віч-на-віч між ним і свідком Сахаровою, підозріваючи, що підпис її на протоколі допиту був підроблений.
На цьому судове засідання 3 квітня закінчилось.
В час обідньої перерви співробітники міліції з наказу підполковника КДБ Вишневського зробили особистий огляд в Ірини Зісельс без пред’явлення ордеру. При цьому в неї були вилучені записи, які вона вела в залі суду.
