ристується для цієї мети копірувальним папером, друкарською машинкою і т. д. А цей документ виконаний від руки в одному екземплярі. Тому, я вважаю, висновок слідства в даному випадку необгрунтований;
б) Лист письмового паперу, на якому рукою Зісельса записана інформація про процеси над членами Української Гельсінкської Групи і який починається словами «В 1977-78 рр. заарештовані й засуджені загальним строком на 67 років...».
При розгляді цього документу вияснюється, що всі факти, викладені в ньому, — правдиві. Дійсно ці процеси були, дійсно учасники цих процесів засуджені на довгі строки позбавлення волі. В сумі ці строки складають, мабуть, 67 років, як написано в документі. Інших фактів у документі немає. Де ж наклеп?
в) Машинописний текст документу, який називається «До співвітчизників і світової громадськости», на якому рукою Зісельса дописано кілька прізвищ.
В матеріялах справи є акт експертизи, в якому говориться, що цей документ виконаний не на машинці Зісельса. Я хочу звернути увагу суду на те, що в справі немає ніяких доказів виготовлення цього документу Зісельсом. Приписку кількох прізвищ людей, які підписали цей документ, звичайно ж, не можна назвати виготовленням твору.
Таким чином, дії Зісельса в цій групі епізодів неправильно кваліфіковані слідством як злочин, передбачений ст. 187-1 КК УРСР, а саме, систематичне виготовлення творів, які містять завідомо неправдиві вигадки, що порочать радянський суспільний і державний лад.
До третьої групи епізодів відноситься збирання Зісельсом різноманітних даних про перебуваючих на примусовому лікуванні в спеціяльних психіятричних лікарнях людей.
Справді, з матеріялів справи виходить, що Зісельс
