Сторінка:Українська Гельсінкська Група 1978-1982. Документи і матеріяли (Торонто-Балтимор, 1983).djvu/436

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

На процесі Левка Лук’яненка, так само як і на процесах інших правозахисників, були численні порушення законности. Зокрема була порушена гласність судочинства; було вжито протизаконних заходів, щоб утруднити й недопустити прибуття людей, які хотіли б бути на суді.

Отже, не було повідомлено про дату й місце суду. Один свідок зі Львова, який майже напередодні суду одержав повістку прибути на суд 19-го (виявилося, що це не перший, а другий день суду), потелефонував про це в Москву одному відомому правозахисникові, а той і собі повідомив західних кореспондентів. Родичі Лук’яненка дізналися про те, що починається суд, із повідомлень закордонного радіо; вони змогли прибути на суд, спізнившися на кілька годин.

Містечко Городня, де відбувався суд, лежить за 50 км. від Чернігова і за 200 км. від Києва. Л. Лук’яненко жив перед тим, як його арештували, в Чернігові (позбавлений права на виїзд звідти). Більшість викликаних на суд свідків була з Чернігова та з Києва.

Міліція зупиняла автобуси, які в дні суду їхали в Городню і які ще не доїжджали до цього містечка. Пасажирів висаджували, а тим, які їхали на суд (або була підозра в цьому), не маючи на те «виправдувальних» документів, — їхати далі не дозволяли.

Повернули з половини дороги члена-засновника Української Групи «Гельсінкі» 70-літню Оксану Мешко, яка їхала з Києва.

Біля будинку суду вартувало багато співробітників держбезпеки.

До залі суду впустили лише жінку та батьків Лук’яненка. Решта публіки була спеціально заангажована.

Левко Лук’яненко на самому початку заявив, що він вважає цей суд незаконним. Він також заявив протест проти того, що суд відбувається в Городні, і проти того, що його приятелі й товариші по Групі