но, когда угодно = скільки захочеш, коли схочете).
27) Приіменники після і по Наддніпрянці вживають иначе, як Галичане. Галичане кажуть: після мого бажання; після припису, після умови. А Наддніпрянці кажуть: по припису, по умові, по моєму. Коли якось в „Ділі“ один письменник висловився так: „Після мене Толстой є найкращий світовий письменник,“ то це не мало насмішило Наддніпрянців, бо це визначає, що той письменник вважає себе за першого, а Толстого вже за другого за ним, або після нього.
Приіменник після на Україні вживається тільки в значінню потім, коли минеться: після обіду; після війни; після смерти, хоч кажуть і по обіді, по смерти, по війні.
28) Російський вислов — „на всякий случай“ (на випадок, все таки, про запас, тим часом) Галичане змішують з російським же виразом „во всякомъ случаѣ“ (в кожнім разі, напевне), а через те й друкують в своїх часописах такі незрозумілі сміховини: „Мимо нелюдського терору, повстання на Україні на всякий (випадок) случай не зменшуються,“ що має визначати, що „не дивлячись на терор, повстання на
