громадян СРСР, незалежно від їх національності і раси, в усіх галузях господарського, державного, культурного і громадсько-політичного життя є непорушним законом. Будь-яке пряме чи посереднє обмеження прав чи, навпаки, встановлення прямих чи посередніх переваг громадян залежно від їх расової і національної належності, так само, як і будь-яка проповідь расової чи національної виключності, чи ненависті і зневаги ― караються законом». Статті 40, 110 говорять спеціально про права мов народів СРСР: «Закони, прийняті Верховною Радою СРСР, публікуються мовами союзних республік…», «Судочинство провадиться мовою Союзної чи Автономної республіки із забезпеченням для осіб, що не володіють цією мовою, повного ознайомлення з матеріалами справи через перекладача, а також права виступати на суді рідною мовою».
Високе право навчати своїх дітей рідною мовою зафіксовано також в Законі про школу.
Як відомо, благородна конституційна традиція поваги до національних мов, до їх престижу виявляються також і в тому, що, як відомо, центральна преса Радянського Союзу систематично повідомляє громадськість, що ось такі важливі документи, праці, постанови опубліковані мовами народів СРСР.
Всі ці заходи КПРС і Радянського уряду, здійснювані на основі ленінської національної політики, цілком забезпечили розвиток і вдосконалення національних мов народів СРСР, їх ефективне функціонування в усіх сферах державно-політичного, виробничо-економічного життя нашої багатонаціональної країни, в галузі науки, культури, освіти, у побуті. Високий рівень літературних мов соціалістичних націй СРСР, наявність у них всіх функціональних стилів — наукового, публіцистичного, ділового, словесно-художнього, епістолярного, літературного усного мовлення і тому под. — це яскраве свідчення піклування партії і уряду про розвиток національних мов народів СРСР. Саме за допомогою національних мов до соціалістичного будівництва, до багатогранного державного, громадського, культурно-освітнього, всього духовного життя були залучені найширші маси націй і народностей СРСР.
Рівноправність національних мов народів, їх всебічний розвиток і вдосконалення — це програмне положення Комуністичної партії, що фіксується на всіх етапах її історії як складова частина загальної боротьби за революційне перетворення суспільства. Програма КПРС відображає і сучасний стан і перспективи розвитку національних мов народів СРСР. «Забезпечувати і надалі вільний розвиток мов народів СРСР, повну свободу для кожного громадянина СРСР розмовляти, виховувати і навчати своїх дітей будь-якою мовою, не допускаючи ніяких привілеїв, обмежень або примусу у вживанні тих чи інших мов. В умовах братерської дружби і взаємного довір'я народів національні мови розвиваються на основі рівноправності і взаємозбагачення»[1].
Програма КПРС відображає також ставлення до російської мови, що утвердилося у мовному житті народів СРСР: «Процес
