зростання ролі російської мови — мови міжнаціонального спілкування народів СРСР, збільшення кількості людей, що володіють нею. Російську мову — або як рідну мову, або як другу мову, якою вільно володіють, — назвали не тільки громадяни російської національності, але і громадяни інших національностей СРСР — до 184 мільйонів чоловік. Подаючи творчу допомогу в розвитку й удосконаленні всіх мов народів СРСР, з честю виконуючи свої функції мови міжнаціонального спілкування і співробітництва народів СРСР, російська мова за загальним визнанням стала другою рідною мовою цих народів.
У капіталістичних багатонаціональних країнах національні мови народів пригнічуються, ігноруються перед лицем «державної» мови. У багатьох з них зникло навіть поняття «національна мова». У цьому аспекті певну ясність у мовну ситуацію, наприклад, у Сполучених Штатах Америки вносить дослідження цієї проблеми, здійснене групою учених-лінгвістів і соціологів за дорученням Міністерства, що відає і питаннями освіти в США. Вивчивши, зокрема, становище мов іммігрантських національних груп, ці учені прийшли до ряду важливих висновків, серед яких відзначимо такі:
1) Американізація, зокрема мовна асиміляція іммігрантських національних груп навіть західноєвропейського походження (німецького, норвезького, шведського, ірландського, слов'янського, італійського та ін.), не набула такого розміру, як це передбачалося чи вважалося неминучим на перший погляд. «Теоретично, — пише керівник цієї групи учених, один з авторів дослідження Джошуа А. Фішман, — американський плавильний котел міг би діяти із значно більшим успіхом…, беручи до уваги сили урбанізації та індустріалізації, що підтримують його»[1]; досі в США існують культурно-освітні організації, що користуються іммігрантськими національними мовами; цими мовами провадиться викладання дисциплін у близько двох тисячах шкіл (правда, на громадські або приватні кошти; у т. зв. державній системі освіти США загальноосвітніх шкіл мовами народів, що населяють країну, немає. Школи тут працюють тільки англійською мовою; і взагалі, ніяких «федеральних» і под. узаконень щодо прав національних мов тут не існує), ведуться радіопередачі і тому под.
2) З другого боку, ця група учених констатує, що велика кількість іммігрантів досить швидко відмовилася від рідної мови і денаціоналізувалася. Хоча ці вчені й підкреслюють, що в США немає законів, спеціально спрямованих проти іммігрантських груп, їх культур і мов, — відомі, проте, заходи і умови політичного, державного, економічного і культурного характеру, що сприяють американізації так само, як і пряма політика національної і соціальної дискримінації щодо іммігрантських національних груп. Про це в ряді місць своєї роботи нагадують і самі її автори. Серед причин, через які іммігрантські групи, як гадають ці вчені, відмовляються під своїх мов, фігурує, зокрема, те, що вони начебто добровільно
