У багатонаціональній сім'ї соціалістичних націй і народностей СРСР, згуртованій у єдиній спільності — радянський народ, гордо підноситься соціальна структура, органічна частина цієї спільності, — соціалістична нація з її високорозвиненою національною літературною мовою. Розвиток мов соціалістичних націй грунтується на тих величезних соціальних змінах, які утвердилися в радянському соціалістичному суспільстві. Соціальна єдність суспільства усунула будь-які, що мали місце в минулому, класові тенденції використати літературну мову як знаряддя духовного поневолення трудящих; літературна мова в писемній і усній формі стала здобутком усіх трудящих міста й села і знаряддям дальшого прогресу в усіх сферах життя, всі нації і народності СРСР у розвитку своїх літературних мов досягли стильової багатогранності, що забезпечує сучасний розвиток науки, культури, освіти, всього соціального, матеріального і духовного життя суспільства. Посилився процес взаємодії мов соціалістичних націй, їх взаємозбагачення і взаємопроникнення; розширилися творчі контакти мови міжнаціонального спілкування ― російської мови з мовами народів СРСР, її функції, поряд з функціями інших національних літературних мов, у прилученні всіх народів СРСР до культурних досягнень світової науки, культури і мистецтва, до цінностей мов світу.
У сучасному процесі зближення націй СРСР відбувається взаємозбагачення і взаємодіяння їх мов. Відбувається консолідація національних літературних мов, вироблення монолітності їх структури. У процесі цієї консолідації деякі мови чисельно малих народностей, етнічних груп вливаються у мови великих націй (наприклад, мови таких етнографічних груп, як кризи, хіналуги, будухи і деякі інші ― в азербайджанську; шугнанці, рушанці, вахани — в таджицьку і тому под.). В цьому випадку об'єднання з великою нацією та її мовою малих груп населення з їх мовою можливі й процеси природної асиміляції. При цьому відбувається певна диференціація суспільних і побутових функцій мов цих народів у плані збільшення чи зменшення сфери їх вживання.
Одночасно у розвитку мов соціалістичних націй виробляються риси спільності у певних компонентах їх структури і суспільних функцій, тобто відбувається процес, що спостерігається і в житті світового мовного океану, в розвитку і взаємодії мов світу, однак в соціалістичному суспільстві він має цілеспрямований характер, що грунтується на соціальних і наукових прогнозах розвитку багатонаціонального суспільства.
Насамперед це стосується мовного засвоєння, створюваного прогресом суспільного життя нового понятійного фонду з його термінологічними універсаліями. Елементи спільності фіксуються як в лексиці, так і в моделях словотворення, в синтаксичних конструкціях, у семантичній системі, у фразеології, образності словесного вираження. Велике значення мають також запозичення з мови в мову, мовні кальки, переклад іншомовної літератури, в паралельному розвитку словотворчості національних мов і тому под.
