Сторінка:Українське мовознавство. №1. 1973.pdf/35

^{[1][2][3][4][5][6][7][8][9][10][11][12][13][14][15][16][17][18][19][20]}

речення, яким думка стає дійсністю для інших людей і тим самим для самого мовця. Зв'язок і злагоджування слів між собою — це формування і формулювання думки в матеріально сприйманій словесній цілісній побудові, яким є речення, і закономірності зв'язків між словами, досліджувані синтаксисом, існують не самі по собі, а в реально існуючих словесних побудовах, реальних мовних одиницях мови як засобі спілкування ― реченнях. Через це речення, досліджувані в плані синтаксичних установок, виступають як дійсний предмет синтаксису. У цьому полягає друга особливість синтаксичного вчення, вказана у визначенні: синтаксис вивчає правила сполучення слів між собою при утворенні комунікативних одиниць, тобто речень, типових для даної мови.

Ці характерні ознаки синтаксису — необхідні для того, щоб показати основний зміст і характер синтаксису як граматичного вчення, визначити характерні особливості його предмета; цих ознак, разом з тим, — достатньо для того, щоб виділити це вчення не лише складі граматики як науки, але й показати його специфічність; показати, що це вчення досліджує особливі закони, які не досліджуються іншими науками; що синтаксис має своє поле дослідження; показати, нарешті, що синтаксис взаємно пов'язується з іншими галузями знань (зокрема з логікою, психологією), але не ототожнюється з ними.

ЛІТЕРАТУРА

1. И. А. Сизова, Что такое синтаксис, М., «Наука», 1966, стор. 3.
2. Л. С. Бархударов, Структура простого предложения современного английского языка, М., «Высшая школа», 1966, стор. 12.
3. Ф. К. Гужва, Современный русский литературный язык, К., «Вища школа», 1971, стор. 7.
4. «Современный русский язык», Синтаксис, Вид-во Московського університету, 1958, стор. 6.
5. Там же, стор. 6.
6. А. Г. Руднев, Синтаксис современного русского языка, М., «Высшая школа», 1962, стор. 5.
7. Там же.
8. И. А. Сизова, названа праця, стор. 5—6.
9. Ф. К. Гужва, названа праця, стор. 7.
10. Там же, стор. 8.
11. «Античные теории языка и стиля», М.-Л., 1936, стор. 80.
12. Є. В. Кротевич, Н. С. Родзевич, Словник лінгвістичних термінів. К., Вид-во АН УРСР, 1957, стор. 55.
13. Е. М. Галкина-Федорук, К. В. Горшкова, Н. М. Шахский, Современный русский язык, Синтаксис, М., Учледгиз, 1958, стор. 3.
14. «Курс сучасної української літературної мови», т. I, Синтаксис, за ред. Л. А. Булаховського, К., «Радянська школа», 1951, стор. 4.
15. В. І. Ленін, Твори, т. 20, стор. 364.
16. А. Г. Спиркин, Происхождение языка и его роль в формирование мышления.- 3б. «Мышление и язык», М., 1957, стор. 47.
17. Там же, стор. 51.
18. «Грамматика русского языка», М., Изд-во АН СССР, 1954, стор. 65.
19. Там же.
20. Н. С. Валгина и др., Современный русский язык, М., «Высшая школа», 1971, стор. 148.