|
СЛОВОТВІР |
Кандидат філологічних наук
М. М. ФАЩЕНКО
(Одеський університет)
Шеститомний «Українсько-російський словник», на матеріалі якого робилися спостереження, засвідчує 3761 слово із кінцевим -ість[1]. Лише у 21 випадку цей звуковий елемент належить до кореневої морфеми. Абсолютну ж більшість слів становлять іменники абстрактного значення із суфіксом -ість, утворені від різних основ. Саме окремі групи цих іменників і будуть об'єктом наших спостережень.
Серед суфіксів абстрактних іменників жіночого роду -ість (<-ость<*ostь) є найпродуктивнішим від спільнослов'янської доби і понині. Твірні основи названої групи імен різні і за семантикою, і за словотворчим оформленням.
Від дуже давніх якісних прикметників, які зараз вважаються непохідними, утворена порівняно невелика частина слів, десь близько 200, наприклад: блі́дість, м'я́кість, мо́лодість, тве́рдість, нетве́рдість, чу́жість, ску́пість, ту́пість, си́рість, гу́стість, свя́тість та ін.
В українській мові відсутні потенціальні можливості для віникнення непохідних прикметників на рідномовному грунті, тому іменників з абстрактним значенням, утворених від безафіксних основ, небагато. Однак за аналогією до існуючих іменників цього типу творяться нові. Наприклад, на основі прикметників триєдиний, дволикий, засвідчених словником, виникли іменники триєди́ність, дволи́кість[2], які функціонують поки що як оказіоналізми. Індивідуально-авторськими ж утвореннями є іменники мно́гість, о́дність, нічо́гість[3], прикметникові твірні основи яких, звичайно, не подаються словником, бо вони виникли на основі слів інших лексико-граматичних категорій — субстантивованого
- ↑ Тут і далі нідрахунки здійснено за «Інверсійним словником української мови», укладенім за редакцією проф. С. П. Бевзенка на основі «Українсько-російського словника». Перший випуск цього словника вийшов у Одесі в 1971 р., а повний машинописний текст зберігається на кафедрі української мови Одеського університету.
- ↑
- ↑
