прикметника многі, числівника один та займенника ніщо — за аналогією до субстантивів із атрибутивною твірною основою.
Отже, абстрактні іменники на -ість творяться і від безафіксних онов, які не мають якісного значення; ознака якісності виникає у процесі творення іменника - мно́гість, о́дність, нічо́гість.
Суфіксальні твірні основи іменників аналізованої лексико-граматичної категорії: дуже різноманітні за оформленням, в їх складі виявлено понад 30 прикметникових суфіксів.
Найчисленніша група слів - це іменники, утворені від прикметників на -н-. Таких утворень 2361. Прикметники з основою на -н- різноманітні за семантикою, а також за структурою, вони легко виражають якісні і відносні значення, легко поєднуються із рядом словотворчих суфіксів. Це одна із причин їх участі у творенні субстантивів на -ість. Потреба в утворенні іменників з абстрактним значенням є другою причиною, яка зумовлює участь майже всіх відсубстантивних та віддієслівних прикметників на -н- у словотворенні названих слів. Наприклад: неба́жаність, заде́ржаність, зв'я́заність, засми́каність, роздрі́бнюваність, хи́бність тощо.
Можна з певністю твердити, що в українській мові йде інтенсивний процес творення слів з абстрактним значенням від прикметників різного походження та дієприкметників із суфіксами -н, -ен- або за аналогіею до подібних утворень. Навіть принагідний добір дає такий цікавий матеріал з художньої літератури: безпоми́льність, невси́тність, безшеле́сність, животво́рність, незни́кність, заплю́щеність, безтриво́жність і навіть бджоли́ність[1].
У процес творення абстрактних іменників включаються відносні прикметники на -н-, пабуваючи якісного значення у словниковому чи в контекстуальному вживанні. «Шляхом утворення імен на -ість (рос. -ость. — М. Ф.) від основ таких прикметників ніби здійснювались потенціальні можливості переходу їх в розряд якісних»[2].
Іменники від основ на -н- послідовно зберігають наголос твірного слова.
Від прикметників із суфіксами -а́нн- (-я́нн-), -е́нн-, завдяки усобливостям їх семантики, легко творяться іменники на -ість. У словнику зафіксовано 26 субстантивів, які послідовно зберігають наголос твірної основи: пізнва́нність, непізнава́нність, невблага́нність, недоторка́нність, здола́нність, нездола́нність, неподола́нність, нужде́нність, спале́нність тощо. Потреба у вираженні перебільшеної ознаки, у характеристиці надмірної якості спонукає до утворення нових слів на основі існуючих у загальномовному вживанні прикметників відповідної семантики і структури чи за аналогією. Наприклад: несосвіте́нність (несосвіте́нний ― фіксується словником), незнище́нність (відповідного прикметника словник не подає)[3].
Від основ із суфіксом -л- дієприкметникового і загалом дієслівного походження утворено в українській мові 160 імен на -ість з наголосом на тому ж передостанньому складі, як і в твірному сло-
