ві: сти́глість, трива́лість, скорости́глість, занепа́лість, окамені́лість, застарі́лість, прілість та ін. Відхиленнями є ви́вітрілість, ви́пуклість, де наголошується префікс, як і в однокореневих утвореннях: ви́вітрілий, ви́вітритися, ви́вітрити; ви́пуклий, ви́пукло.
Дієприкметникові основи на -л- легко сполучаються із суфіксом -ість, утворюючи іменники із значенням процесуальноякісної характеристики. Очевидно, усі дієприкметникові форми цього типу потенціально можуть бути твірними основами іменників на -ість. Зокрема, наприклад, художня література подає зітлі́лість, зболі́лість, очужі́лість, прига́слість як закономірні утворення на основі активних дієлирикметників минулого часу зітлілий, зболілий, очужілий, пригаслий[1]. Навіть зустрічається збаранілість ― індивідуально-авторське утворення, закономірне в ряду оказіоналізмів збараніти — збаранілий — збаранілість[2].
Суфікс -ськ (-цьк) служить для творення від іменникових основ відносних прикметників із значенням «властивий (або палежний) тому, що позначене основою твірного іменника»[3]. Семантика таких прикметників не сприяє творенню від них іменників з абстрактним значенням на -ість.
У ряді досліджень з російського мовознавства висловлена думка, що у процес творення іменників з абстрактним значенням із суфіксом -ість (-ость) втягується все більше прикметників відносних із суфіксом -ськ- (ск-). «У сучасній мові прикметники на «ск-ий» починають брати участь у створенні іменників на -ость із значенням абстрактної якості. Якщо раніше було неможливим творення слів на -ость від прикметників із суфіксом -ск- і його похідними (виняток становили детскость, светскость, зверскость), то тепер появляються індивідуальні утворення типу женскость, мальчишескость, простецкость, советскость та ін»[4].
Особливості цього процесу пояснюються змінами у семантиці прикметника, тобто тим, що у прикметниках із суфіксом -ск- розвивалися якісні значення на основі розширення значення приналежності (особі чи колективу), узагальнено-якісного переосмислення його в значення властивості. Значно рідше якісність розвивалася у прикметниках, утворених від іменників, що є назвами неістот (наприклад, адский, райский, светский). З розвитком якісних значень прикметники на -ский набули зрідка реалізованої можливості утворювати абстрактні іменники із суфіксом -ость (типу детскость, светскость, зверскость, людскость) і короткі форми[5].
Вище викладені міркування є слушними і для відповідної лексико-граматичної категорії іменників української мови «Українсько-російський словник» фіксує 11 таких утворень: грома́дськість, лю́дськість, нелю́дськість, товари́ськість, нетовари́ськість, громадя́нськість, сві́тськість, старосві́тськість, пло́тськість, хва́цькість, молоде́цькість. Прикметники громадський, людський, нелюдський, товариський, нетовариський та ін., напевне, розширили свою семантику, набули здатності до переносного вживання, тому і стали твірними основами абстрактних імен.
