Наголос у субстантивах, як і в атрибутивних твірних основах, на останньому складі кореневої морфеми або на суфіксі.
Прикметники на -ов, -ий становлять собою групу слів, різноманітну за семантикою i словотворчими можливостями. Продуктивність цих твірних основ зросла у процесі розвитку мови і зараз займає своєрідне місце у словотворчому процесі. М. А. Бакіна, досліджуючи особливості російського словотвору, приходить до висновку, що оскільки прикметника на -ов, -ый у переважній більшості є похідними від іменників з конкретним предметним значенням, вони мають яскраво виражене значення відносності, яке й перешкоджає їх участі у словотворенні. Можливість появи в сучасній російській мові групи слів (дуже невеликої, на думку дослідниці) типу жанровость, классовость, кумачовость, лозунговость, плановость тощо пояснюється тим, що ряд прикметників втрачає своє первинне відносне значення і розвиває якісне значення[1].
У мовознавстві існує й дещо інша думка з приводу продуктивності цих основ. В. П. Даниленко переконливо твердить, що російські іменники на -ость від прикметників на -ов, -ый у сучасній мові не є поодинокими і не сприймаються як незвичайні, хоч до недавнього часу вони були рідкістю. Саме термінологічне словотворення, для якого відносність значення прикметника не є перешкодою, вивело основи прикметників на -ов, -ый з резерву в число продуктивних. І далі. Наявність численних термінологічних і нетермінологічних утворень типу сезонность, товарность, сборность тощо дає можливість говорити, що якісність твірної основи не є в сучасній літературній мові неодмінною умовою творення імен із суфіксом -ость. Для термінологічного ж словотворення похідні на -ость від основ відносних прикметників, які не розвинули якісних відтінків значення, є особливо характерними. Якісність утворюється уже в самому абстрактному імені на -ость[2].
Спостереження В. П. Даниленка цілком підтверджуються матеріалами української мови. Словник дає такі дані для узагальнення.
Іменників на -ість від прикметників на -ов, -ий зафіксовано понад 90. Більша частина із них походить від прикметників виразно відносного значення: особо́вість, черго́вість, односкладо́вість, обрядо́вість, спадко́вість, зразко́вість, святко́вість тощо. Однак у семантиці прикметників прибутковий, дріб'язковий, нервовий, терміновий, науковий, принциповий та ін., від яких походять іменники прибутко́вість, дріб'язко́вість, нерво́вість, терміно́вість, науко́вість тощо, є елемент якісний, вони можуть виражати змінну ознаку. Творення абстрактних іменників від таких прикметників явище закономірне. Наявність у словнику порівняно нових слів: цукро́вість, кла́совість, нарисо́вість, ка́стовість, ма́совість, доце́нтровість, пла́новість тощо — свідчить про перспективність цього словотворчого типу в галузі термінологічного й нетермінологічого словотворення. У словах цієї групи послідовно зберігається наголос твірної основи.
