Здійснені спостереження дають підстави для окремих висновків.
Словотворчий тип абстрактних іменників на -ість є одним із найпродуктивніших у сучасній мові. Потреба в утворенні абстрактних іменників із значенням властивості, якості у загальномовному вживанні та зростаючі потреби термінологічного словотворення зумовлюють зміни у складі твірних основ цих імен. Як твірні основи все частіше виступають відносні прикметники. Окремі групи із них, набуваючи якісного значення, закономірно включаються у процес творення абстрактніх імен на -ість. Часто якісність як ознака виникає не в прикметнику, що є твірною основою (такого прикметника може і не бути), а в процесі творення іменника з суфіксом -ість. Потенціальна якісність відносних прикметників реалізується у процесі творення іменників на -ість із субстантивним значенням абстрактності.
Використання основ відносних прикметників у процесі твореннія імен із суфіксом -ість є новим фактом у сучасній мові[5].
Щодо наголошення досліджуваних імені, то виявляється така закономірність. Абсолютна більшість — 3619 із загальної кількості 3761 — зберігає наголос твірної основи. Лише у 142 випадках наголос зміщується, майже завжди із флексії твірного прикметника переходить на останній склад кореневої морфеми похідного іменника.
- ↑ Наприклад: «Триєдиність». ― А. Малишко, Синій літопис. Лірика, К., «Радянський письменник», 1968, стор. 66; «І там, без прокльону, без дурної хвальби і лихої дволикості, простеляла земля скатерки із нейлону та із вічності теж». — Там же, стор 68.
- ↑ Наприклад: «Многосте світу, тяжка і буденна, Односте світу, метка й навіжена, Дикосте світу, вертка й монотонна, Лагодо світу з божого лона». ― І. Драч, Оскарження Івана Гонти. ― «Вітчизна», 1966, № 12, стор. 4; «Вперше тоді за війну Колосовському захотілося бути вбитим Стати нічим, зникнути, перейти внічогість». — О. Гончар, Циклон. — «Вітчизна», 1970, № 4, стор. 93.
- ↑ Наприклад: «Тільки товща броні, тільки безпомильність, тільки невпинний рух уперед». — Ю. Мушкетик Жорстоке милосердя. — «Вітчизна», 1972, № 3, стор. 96; «Іхня тулість, нещадність, одвічна жадібність і невситність, які витисли звичайні людські почуття». — Там же, стор. 26; «Над селом теж безгоміння й безшелесність». — Там же, стор. 52; «…Бо ти все та ж в своєму диві, у животворності своїй». — А. Малишко, Синій літопис, К., «Радянський письменник», 1968, стор. 57; «Може, в цім почутті незникності якраз і виявляє себе потаємна сила життя, відлита деким у форму вищої космічної реальності?» — О. Гончар, Циклон. — «Вітчизна», 1970, № 4, стор. 77; «А під ваплющеністю вій, у фільмах уяви―буйно сніги хурделять, і люди крокують у масках…». ― Там же, стор. 34; «Море шаліє, прибій стугонить, бетон, поламаний штормами, лежить всюди навалом, а над усім цим у цілковитій безтривожності, з своїми думками якимись щоранку броде, бовтаючи портфеликом, юна людина». — Там же, стор. 21; «Повітня світиться, ряхтить, і бджолиність золота гуде в ньому». — Там же, стор. 17.
- ↑ В. Н. Хохлачева, Изменения в системе словообразования существительных. ― «Очерки по исторической грамматике русского литературного языка 19 века. Изменения в словообразования и формах существительного и прилагательного», М., «Наука», 1964 стор. 109.
- ↑
