13 іменників чоловічого роду з кінцевим -о мають суфікс пестливості -оньк- (голу́бо́нько, упа́донько, слі́донько, моро́зонько, соко́ло́нько, си́нонько, я́воронько, ві́тронько, сва́тонько, та́тонько, сві́тонько, те́стонько, го́стонько). 3 суфіксом згрубілості -иськ- у словнику зафіксовано 13 іменників чоловічого роду (тютюни́сько, стовпи́сько, незда́рисько, голоси́сько, вуси́сько, чоботи́сько, хвости́сько, парубчи́сько, вовчи́сько, чолові́чисько, зайчи́сько, хлопчи́сько, убо́їсько).
3 суфіксом -л- після дієслівного суфікса -а- маємо 6 іменників (піддава́ло, ага́кало, базі́кало, хто́кало, купа́ло, шве́ндяло), з суфіксом -ил- 10 іменників (здорови́ло, чуди́ло, громи́ло, мурми́ло, дурни́ло, зубри́ло, дури́ло, вороти́ло, чумачи́ло, страши́ло), з суфіксом -ил- 9 іменників (шкандиба́йло, позива́йло, підишва́йло, потака́йло, дріма́йло, підлипа́йло, купа́йло, позича́йло, міня́йло), з суфіксом -л- після приголосного 6 іменників (скавло́, вайло́, ракло́, хамло́, трепло́, мурло́), два іменники з суфіксом -нь- (свату́ньо, брату́ньо), один іменник з суфіксом -ць- (ку́мцьо) і 6 без суфіксів (та́то, хо, леда́що, дя́дьо, не́ньо, ня́ньо).
3 142 незмінюваних іменників іншомовного походження 44 мають наголос на кінцевому -о, 96 кінчається на ненаголошене -о, 2 мають подвійний наголос. 131 іменник належить до середнього роду. Серед них з наголошеним кінцевим -о 43 (жабо́, сабо́, статус-кво́, арго́, до, ландо́, бордо́, фабліо́, трико́, рококо́, табло́, кіло́, трюмо́, казино́, кіно́, телекіно́, стереокіно́, доміно́, панко́, кімоно́, депо́, фігаро́, шевро́, зеро́, метро́, ситро́, бюро́, оргбюро́, інформбюро́, Радіоінформбюро́, радіобюро́, прес-бюро́, Політбюро́, партбюро́, профбюро́, цехбюро́, кюрасо́, серсо́, авто́, лото́, пальто́, півпальто́, фабльо́), з ненаголошеним кінцевим -о 89 іменників (кака́о, мака́о, са́мбо, ін-окта́во, люмба́го, іма́го, са́го, інди́го, ма́нго, та́нго, ди́нго, емба́рго, суперка́рго, со́рго, кре́до, і́до, креше́ндо, креще́ндо, са́льдо, аві́зо, аріо́зо, ра́діо, а́жіо, ада́жіо, арпе́джіо, фо́ліо, трі́о, капри́ччіо, мо́кко, баро́кко, порто-фра́нко, фіа́ско, альфре́ско, ніє́лло, пі́кколо, тре́мбло, по́ло, ватер-по́ло, со́ло, дина́мо, престі́ссімо тощо). Один іменник середнього роду (ро́ндо́) має подвійний наголос.
Незмінюваних іменників з кінцевим -о чоловічого роду 9 (фламі́нго, гіда́льго, міка́до, торна́до, торпе́до, імпреса́ріо, сиро́ко, пампе́ро, мае́стро). У всіх них кінцеве -о ненаголошене.
Один іменник (боле́ро́) може мати подвійний наголос і подвійний рід — середній чи чоловічий.
Два іменники (ма́го і гуана́ко) належать до жіночого роду.
У словнику зареєстровано 10 слів абревіатур з кінцевим -о (тво, ВНО, райвно́, міськвно́, облвно́, ГПО, РПО, ГОЕЛРО, РСО, ППХО).
Така словотворча і семантична характеристика українських іменників з кінцевим -о. Переважна більшість з них утворені суфіксальним способом. Утворених з допомогою префіксів немає (за винятком окремих іншомовних та слова прабатько).
45
