Сторінка:Українське мовознавство. №12. 1984.pdf/105

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

У словах із символічним значенням дух, наука, думка, воля відчувається процес розвитку і завершення теми, заданої у першому рядку твору. Якщо в першому рядку образ вічного революціонера визначався через символ «дух», то тепер раніше накреслена формула поглиблюється і уточнюється. Розвиток віршового сюжету приводить до образу, зв'язаного з уявленням про революційний рух на новому етапі, який збагатив його практичним досвідом і науковим вченням, і він перетворився в подію, що характеризується єдністю революційної дії з революційною теорією.

На цьому фоні виявляється смислорозрізнювальна функція алегорій не уступить пітьмі поля, не дасть спутатись тепер, зв'язаних у паралель як одиниці, однаково акцентовані. Такий паралельний зв'язок утворює цілу художньо-смислову систему, позначену виразними асоціативними відношеннями, що зображує майбутнє на основі сучасного стану: вічний революціонер не дасть псевдопатріотам збити народ з визвольного шляху і приведе його до перемоги.

Рядки, що завершують вірш, є особливо вагомими. Вони утворюють єдиний семантичний комплекс — складний символічний образ, що асоціює весь революційний рух як руйнівника старої і творця нової дійсності. Зрозумілим стає і образ «розвидняющогося дня», що знаменує початок нового життя. Риторичним запитанням спеціально виділяються і підкреслюються два, що утворюють один образ, слова, якими закінчується твір і які заповнюють собою цілий рядок:

І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?

Але риторичне запитання є не лише засобом виділення образного вислову розвидняющийся день, воно посилює його смислову значимість. За допомогою риторичного запитання категорично стверджується зміст цих слів — прихід нового дня і з пристрастю заперечуються будь-які сили, здатні його зупинити. Епітет розвидняющийся до слова день викопує функцію не увиразнення, а визначення: він разом з іменником оформляє єдине смислове поняття.

Виразником образного змісту у смисловому комплексі, яким закінчується вірш, стає звукова організація, зокрема асонанс звуків о та а, а також багатоскладовість слів (покотилась, розвалилась). Така звукова організація виступає асоціативною основою сприйняття нестримності розмаху революційної дії, могутності і міці повсталого народу.

Для показу наростання революційного руху і його розгортання важливу роль відіграють часові форми дієслова. Форми майбутнього часу не уступить, не дасть означають дію, що стосується не лише плану майбутнього, а й дію, що має віднесеність до будь-яких часових планів. А оскільки дію не дасть поет хоче ак-