дрогобузького кпязя Володимира Андрійовича. В останній фра- зі читаємо: напсаль Ванико поть члеєко влдки.
І якщо кінцевий о в слові Ванико ще можна пояснити змен- шувальною формою імені Іоан або Іван, на -ко, що, до речі, ха- рактерне для української мови, то кінцевий о в слові члеєко -- пояснити не можна.
Ще одкв пайис було знайдено 1983 р. під час археологічних досліджень Федорівського монастиря, зруйнованого 1240 р. Графіхі зроблене з торцевого боку плінфи і за палеографічни- ми даними відпоситься до середипи ХІЇ ст. охо намо попомо... Тут усі кіпцеві редуковані замінені буквами 9. Дехто поясніоє це ложною аналогією з випадками, коли о та є заміняли 5 та в в слабких позиціях у середині слова.
Слово грішник па Русі писали в другому складі 3 з: грбшь- никз. Графіті, починаючи з другої половиви ХІЇ ст. і в ХІНст,, фіксують написання цього слова з є в другому складі, і вавіть в деяких випадках з Б. Але, як відомо, 5 в давньоруській мові відповідав довгому звукові, Навряд чи таке написання помил- кове: Грьшьму, грвшемаєв,
ги помози рабоцу своємоу Гаворилови. Цей напис знайдено на стінці шиферної гробниці Михайлівської церкан Видуби- цького монастиря. Палеографія напису дозволяє віднести його до ХИЇ ст. В імепі Гаврило в пругому складі є заміне- ний о.
Аналогічний приклад зустрічаємо в написі ХІЇ ст,, зробле- ному па лкварпій формочці. Вона була знайдена М. К. Карге- ром під час археологічних досліджень Десятинної церкви; Ма- косимовз. До речі, не виключено, що ім'я Чернігівського кпязя Святослава, а пізніше печерського монаха Ніколи (Євятошії) змінило своє значення завдяки цьому явищу. Форма Свять- ша-- зменшувальна від Святослав», Вона з часом стала пи- сатися, а потім і вимовлятися як Святоша й у зв'язку з його постриженням у монастир взагалі втратила своє перше зиачен- пя й набула позого: святоша -- святий. "
Крім того, мова графіті знає випадки (але дуже мало) за- міни (голосних (повного творення рредукованими. Особливо яскраво це видно в одному-з написів ХІЇ ст. де всі літери 0 ча майже всі є, окрім слова помози, замінені редукованими: ги помози рабу свьєму Игнатьви а прьзовищь ми има Саєтать а гинобоюся сьмфти дша мфя дьнь содьнагь душа мя рикающи. Подібні заміни можна пояснити тим, що в ХІІ ст. редуковані з та 6 в слабкій позиції ще звучали, а в сильній вимовлялися приблизно як о та є.
Цікава у зв'язку з цим думка 0. О. Потебні, що редукова- них звуків мова давньоруська не знала взагалі, а запозичила їх разом з абеткою від мови церковнослов'янської. Але це ли- ше скромна гіпотеза, яку фахівці обійшли своєю увагою. На
11
