пашу думку, вона могла б повністю пояснити плутанину реду» кованих у пам'ятках ХІЇ--ХІУ ст.
Повноголосні форми (у прямому значениі цього слова) збе» реглися в українській народній мові навіть після 1 південно» слов'янського впливу, тоді як у російській мові в багатьох випадках повноголоскі форми були замінені болгарськими.
Утримання зпаків з та в на письмі в ХІ--ХІМ ст. поясніе- ться стійкою церковною традицією книгопасання, Бо відомо, що змінювати що-небудь в богослужбових текстах не дозволя- лося і вважалося гріхом. За такими книгами навчали грамоти. Людина з дитниства механічно запам'ятовувала записантя слів. Читання та писання в її свідомості пов'язувалося з Богом та церк- вою. Отже, ми й маємо редуковані там, де були повноголосиі.
Взагалі фонетика графіті ХІ--ХТУ ст. свідчить про взаємо- дію в мові написів елементів літературпої мови -- церковносло- в'янської та живої розмовної.
Крім розглянутих вище фонетичних рис київських графіті, відзначимо й деякі морфологічні,
Форма давального відмінка іменників з основою на а (твер- днй варіант) у півпічноруських говорах, а пізніше в російській мові з часом вийшла зі сфери дії закону Ц палаталізації. В ук- раїнській мові зазначена форма до наших часів відповідає цьо» му правилу. Приклади є як і в сучасній українській мові, так ів мові графіті: Тоуцбф.
Графіті Києва свідчать, що сучасні українські форми да- вального відміпка на -ові, -єві широко вживалися вже в ХІ ст., тоді як новгородські графіті та берестяні грамоти цієї риси не зпають узагалі: Гавьрилови, Семенови, Марбви, Игнатбви.
Отже, погляд А. Ю. Кримського на старокиївський говір у проекції на мову київських графіті підтверджує правильність позиції вченого, одночасно виставляючи перед нами ряд пши- тань, над якими треба працювати, Але з усією певідворотністю само собою постає ще одне питапня: чи не наближається час, коли у науковий вжиток увійдуть поняття «українська мова ХЬ-ХНІ ст»?
Т Шахматов А. Л. Очерки древнейшего пернода нсторий русского язька.
СПб. 1915, С. ХХУ. 2 Кримський А. Ю. Українська мова, звідкіля вона взя-
лася і як розвивалася // Твори: В 5 т. К., 1974. Т. 3. С. 260. З Там же,
С. 267. 9 Там же. С. 268. 5 Кримський А. Ю. Филологня и погодинская ги-
потеза // Там же. С. 24.
Надійшла до редколегії 20.01.91
Излагаются взглядьі А. В. Крамского на старокиевский говор. Автор питаются подтвердить его данньми ккевских граффити. Результат такой попьтки убеждаєт в том, что позиция ученого, которвій находня в язьке ередвевекового Києва все уже сформированнме черть украинского язька, в общем правильная, ко требующая дальнейших наузньх пойсков в указан- ном ясследователями паправлении,
12
