1. В. КОРОПЕНКО, канд. філол. наук, Київ. ук-в
, А. Ю. КРИМСЬКИЙ ТА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛІНГВІСТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
"Йдеться про започатвовану А. Ю. Кримським систему термінів як важ; ливе Й багатогранне джерело для формування української лінгвістичної термінології,
На час виходу в світ «Україиської граматики» А. Ю. Крим- ського (1907 р.) українська лінгвістична термінологія вже бу» ла певною мірою розроблена й зафіксована в ряді праць. Се» ред них «Граматика малороссійского нарвчія» 0. Павлов- ського (СПб. 1918), «Сгапиааїука ісгуКка таїогц5кіено м Са- Тісії» І. Вагилевича (Львів, 1845), «Граматика руского язи» ка» М. Осадці (Львів, 1862), «Методична граматика язика ма» ло-руского» П. Дячана (Львів, 1865), «Граматика руского Азн- ка» О. Патрицького (Львів, 1871) та ін.
Для створення нових граматик необхідною була відповідна терміпологія; яка хоч і входила до попередпіх праць, проте не була уніфікованою й продовжувала поповнюватися новими тер- мінами, які почасти вже мали свої відповідники в інших авто«
А. Ю, Кримський другий том своєї «Української грамати»- ки» починає розвідкою «Про малоруську граматичну терміно" логію». «Перед тим, як говорити про роди, відмінки, числа, відя міни і т, п.-- зазначає він,- я зверну увагу на існування особ» -ливої малоруської граматичної термінології»,
Ведучи мову про українську лінгвістичну науку, яка неодно» разово намагалася виробити власну граматичну термінологію, А. Ю. Кримський зупиняється па досвіді галицьких і буковин» ських гімпазій, ле була офіційно введепа так звана «австрій» сько-малоруська термінологія», Тут зауваження вченого викли» жає, зокрема, терміп на позпачентя іменника сущник: «що ду» же схоже на «сушник», тобто узвар з сухих плодів, або хмиз, що збирають у лісі; трусок» 2; більш вдалим, проте суперечли- вим, називає він і термін йменник: «нібито прикметник і чис» лівник не могли бути названі «йменниками»!» 2, Так само А. Ю. Кримський ставить під сумнів назви відмінків: відмінок перший, відмінок другий, відмінок третій тощо.
Учений вирішує у своїй граматиці брати із закордоної ук- раїнської термінології лише окремі, найбільш вдалі назви, а натомість «триматися російської (тобто церковнослов'янської) термінології, або із застережепням пропоцувати свої власні малоруські терміни, які б не дуже відходили від російської, тобто болгарської, термінології, і могли б здаватися для укра» їнців легкозрозумілимн» ,. Шодо вживання іншомовних слів, то вчений зауважує: «..нічим Їх заміняти я не могтиму» 9, отже не заперечує можливості їхнього функціонування.
б; ФО І. В. Короленко, 1992 38
