риси південноруської мови, якою говорили лоди в літописній Київській великокнязівській державі» 2,
Що ж то була за мова, що нею говорили паші київські предки са початку другого тисячоліття від Різдва Христового? На думку дослідника, вона мала такі рисн.
Фонетика. Плутання во та и, Б та і. Звук е ще не був твер- дий; його відміни (жития зам. житиє, чоловік зам. человіфко), Звук о в ХІ ст. міг часом асимілюватися з й (урижьхеє зам. ору- ссьє), а часом з а (багатий); у могло вийти з в (уребю зам. вредь). Буквою г Хі ст. позначається звук протяжний. Плутан- ня складів ра і ря, ру і рю в ХІ ст.
Граматика. Архаїчні риси: на дорозї, духови (або вже й духовб -- дав. одн.); чоловічі імепа па -о. (Павло, дядько Ва- силько). Нові форми "ХІ ст. типу: є густому лісу, род. ми. ти- пу манаствірево, врачевь, молевь (моль, теж як і польнь-- ч. р.» а пара--жін,, пе парт). Займепники ХІ ст. форми: соб: тобі.
Дієслова ХІ ст. типу роспитодвати (зам. роспьітьвати), бова- ти (бевати); спокойвічність форм біжу; вони біжать. Старо- давність форм ми знаємо, вони носять, він носить; стягпення ає в а в ХІ ст. (типу він зна). Вживання допоміжного дієсло- ва: є зам. есмеї і суть. Форми майбутнього часу ХІ ст., що від- повідають існуючим нині, знатиме; форми мипулого часу в ХІ сто на -ав зам, -а5, Пасивні дієприкметники на -янішй зам. зеньій; синтаксис пасивних зворотів типу його вбито. Дієслів- ві форми типу бойсь у Хі ст. Прикметники од (зам, отв), з (зам, сь).
«Ми могли б подати,-- пише А. Ю. Кримський,-- значию дов- ший реєстр особливостей південноруської мови ХІ віку, лови- тягавши Їх з-попід кори книжної церковнослов'янської мови то- то часу. Але Й того, на що ми вказали, вистачить, щоб схарак- теризувати київську та червоноруську мову з доби дітей Воло- димира Святого» 2. Вона, на думку вченого, має у переважній більшості вже всі сучасні українські особливості. Одці з них були властиві виключно південноруським наріччям ХР ст, Дру- ті були відомі й усім середньоруським племенам (майбутнім Фіпорусам). Треті -- де-не-де зустрічалися на лівночі, Четверті належали до колишньої спільносхіднослов'янської (чи прарусь- кої) єдності, але в ХІ ст, виявляли безлеречний нахил зникати у мові північнорусів і непорушно зберігатися в мові південно- русів (дбацв, дорозб, чоловікові, чоловіче і т. п.). А одночасно північ виробляла свої власні мовкі риси, чужі для півдня.
- Висновок з усього сказаного А. Ю. Кримський робить вплев- непо й одпозпачно: «Таким чином, усією сукупністю своїх по- знак, жива мова півдня ХІ віку стоїть посеред східного слов'ян- ства цілком уже відокремлена, Мова Наддніпрянщини та Чер- воної Русі ХІ віку -- Це цілком рельєфна, певно означена, ярко індивідуальна лінгвістична одиниця; і в ній аж надто легко й виразно можна пізнати прямого предка сьогочасної малорусь-
8
