них, предметних іменників, покликаний позначати поняття іншого, вищого порядку — абстрактні поняття. Поняття червоність, білизна, синява викликають у нас уявлення не про конкретний предмет, а примушують нас зробити зусилля для уявлення кольору як самостійної, не пов'язаної з конкретним предметом субстанції. Ці іменники можуть мати при собі означення (безмежна блакить, небесна блакить), вони набувають синтаксичних функцій іменників (тобто можуть стояти в однорідному ряду з іменниками — назвами предметів).
Співвідносність цих іменників з прикметниками — назвами кольорів проявляється у тому, що в них, як і в прикметниках, від яких вони утворені, наявні прямі й переносні значення: сірий — позначення кольору і (переносно) «нудний, одноманітний»; сірість — опредмечена назва кольору і (переносно) «духовна вбогість», неосвіченість.
Несистемними утвореннями серед цих іменників є слова, які перейшли до категорії конкретних іменників: вони позначають одиничні предмети, що одержали свою назву через наявність певних кольорових ознак. На думку А. П. Критенка, вони є омонімами до відповідних системних утворень. Так, іменник зелень в російській мові на позначення ранніх овочів є несистемним утворенням, а в словосполученні «тусклая зелень бутылочного стекла» — системним, бо позначає (опредмечено) колір. Ці іменники у межах однієї мови мають неоднакову морфологічну структуру і неоднаково наповнені синонімічиі ряди
У болгарській мові це такі іменники[1]:
бел — белина — белота,
зелен — зеленина,
червен — червенина,
сив — сивота, сивина (рідковж.), сивост (рідковж.),
син — синина, синевина, синева,
черен — чернота.
В українській мові[2]:
білий — білість, білина, білизна, біль,
зелений — зелень, зеленощі (рідковж.), зелення (збірне, діал.), зело (поет. застар.), зеленість (рідковж.), зеленина (діал., рідковж.), зеленець,
червоний — червоність, червінь,
сірий — сірість, сіризна, сірина, сірявість, сірява,
синій — синява, синь, синизна, синьота (діал.),
- ↑ Реєстр складено на матеріалі таких словників болгарської мови: «Речник на съвремения български книжовен език», т. 1-3, София, 1955-1859; С. Б. Бернштейн. Болгарско-русский словарь, М., 1966; «Български етимологичен речник» свезка 1, София, 1962; свезка 8, София, 1971.
- ↑ Реєстр укладено за словниками: «Українсько-російський словник», т. 4, К., Вид-во АН УРСР, 1953-1963 та «Словарь украинского языка», под редакцией Б. Д. Гринченко.
