чорний — чорність, чорнота, чорнява (діал., застар.).
У російській мові[1]:
белый — белость, белизна, бель (простор. і обл.),
зеленый — зеленость, зелень,
красный — краснота, краснина (простор.),
серый — серость, серизна, серина (розм.),
синий — синева, синь,
черный — чернота, чернизна, чернь (застар., простор.), (чернеть, чернядь, чернина, чорновина — діал., застар.).
Наявність у межах однокореневих іменників на позначення назв кольорів кількох різнооформлених слів свідчить про те, що ми маємо тут справу з синонімічними рядами, неоднаково представленими в порівнюваних мовах.
Крім того, в межах ряду синонімічні слова відрізняються також своїми способами творення. Проте основна відмінність між ними — це відмінність семантико-стилістична: вони різняться стилістичним забарвленням, частотністю вживання і сферою застосування. Розглянемо ці синонімічні ряди.
1) З двох іменників болгарської мови белина і белота більш поширеним і частіше вживаним є белина: «Ярката белина на снега заслепява і реже очите» (Йовков); «Близките върхове се губеха в млечната белина на писките облаци» (Кл. Цанев).
Однотипність творення (пор. жълтина, зеленина, синина) робить його стилістично мало виразним. Іменник белота в болгарській мові вживається з тим самим значенням: «На средата на масата с важност седеше Гаврил, кметът, рус до белота» (Ел. Пелин); «…квадратно лице с нездрава, дори отблъскваща белота на кожата» (Асенов). Іменник белезнина у словниках не засвідчений, проте наявний у мовленні: «През ноща на този ден вълчицата се връщаше към леговищего си рано, преди първата предутринна белезнина на небето» (Г. Райчев).
В українській мові найпоширенішим словом синонімічного ряду іменників, утворених від прикметника «білий», є іменник білість; він стилістично нейтральний: «З кожним днем тепліше світило сонце, розливаючись до болю в очах по білості снігів». Іменники білина і білизна надзвичайно близькі за будовою і звучанням; проте при виборі перевага віддається першому з них: «Я помітила, що блакитне місячне світло і білина снігу утворюють чомусь рожевий тон». Іменник біль вживається у розмовній мові на позначення білого полотна, білих ниток (у сучасній мові рідковживане, про що свідчать приклади в УРС: «Під вербою над водою Катерина біль білила» (Нар. пісня); «Всю ніч не спала, біль сукала» (А. Метлинський); «Сорочка «па випуск», мережана біллю» (Л. Україика); «Вона стояла біла, як біль, і справді налякана» (М. Коцюбинський).
- ↑ Реєстр укладено за словниками: «Словарь современного русского литературного языка», т. 1-17, М.-Л. Изд-во АН СССР, 1948-1956; «Словарь русского языка», т. 1-4, М., 1957-1961.
