З трьох синонімічних російських іменників белизна, белость, бель нормативним і широко вживаним є іменник белизна: «К этому времени он обязан иметь полдюжины белых мадаполамовых, а кто в состоянии, то и голландского полотна рубах и штанов, всегда снежной белизны и не помятых» (Гиляровский).
«Белость» вживається у російській мові зрідка, переважно в поезії «Я помню день — как щит лазурный И зелень вод и белость пен…» (В. Брюсов).
Іменник бель, як зазначає В. Д. П'ятницький, «має просторіцний і діалектний характер і вживається лише небагатьма авторами, які використовують діалектну лексику (більш узвичаєнимє вживання іменника бель в конкретному значенні)»[1]. Наприклад: «Мишка или сидя дремал в седле, или, валяясь па траве, бездумно следил, как, несомые ветром, странствуют по небу косяки оцущенных изморозной белью туч» (М. Шолохов).
2) Прикметник зелен у болгарській мові має співвідносний іменник зеленина: «Светлите му млади очи приличаха на смарагди и в тях се отразявала златиста зеленина, която обгръщаха до безкрай» (Ел. Пелин). Крім назви кольору, іменник зеленина у болгарській мові має збірне значення: «Зелени листа на дървета, зелена растительност. Околността беше покрита с буйна зеленина на орешаците» (И. Вазов); «Построена откъм задната част на къщата,… тя е заобиколена отвсякъде със зеленина й покой» (Асенов).
В українській мові наявні іменники зелень, зеленощі (рідк.), зелення (збірне, діал.) зело, (поет., застар.), зеленість (рідк.), зеленина (діал., рідк.), зеленець.
Усі ці іменники, тим чи іншим способом позпачаючи опредмечену ознаку і походячи від прикметника «зелений», мають не лише дуже виразне стилістичне розмежування, а й певні смислові відмінності. Так, іменник зеленець співвідносний з прикметником «зелений» у його значенні «незрілий», напр.: «Ей, обскубуть горох наш зеленцем» (Гулак-Артемовський). Проте словники засвідчують вживання цього іменника на позначення кольору: «Цієї осені вдарили ранні заморозки і дерева ще не встигли пожовтіти, уже осипались зеленцем» (О. Гончар).
У синонімічному ряду зелень, зеленість, зеленощі, зелення, зело, зеленина найпоширенішим і стилістично нейтральним є слово зелень. Цей іменник, як і решта слів синонімічного ряду, застосовується найчастіше на позначення зеленої рослинності, а не абстрактного кольору. «Із далеких країн повернулись пташки, задзвеніли в пахучому гаю; скоро в зелень рясну уберуться садки, — не пізнати розкішного краю» (П. Грабовський). Відмінність полягає в тому, що такий іменник, як зело, наприклад, може бу-
- ↑ В. Д. Пятницкий. Выражение цветового признака при помощи однокоренних существительных разной структуры — «Ученые записки Московского гос. пед. ин-та им. В. И. Ленина», № 423. Современный русский язык. М., 1971, стор. 108.
