українською мовою. Ось, наприклад, як можна було-би написати 2-гу його строфу сучасним українським правописом.
Стоїть явір над водою,
Все киває головою,
Буйні вітри повівають,
Руки явору ломають,
А вербочки шумлять низько
Волочуть мене до сна.
Тут тече поточок близько,
Видко воду аж до дна.
Це, очевидно, і є зразок вдатнього українського твору Г. С. Сковороди, покажчик тієї височени та добірности мови, що могла досягти його мова в поетичних творах.
Це доводить, що Сковорода міг-би написати українською мовою прозові твори. Але чому він їх не писав українською мовою? Причина цього, на мій погляд, полягає в тому, що тоді ще не була вироблена наукова мова, а надто для викладу таких абстрактних дисциплін, як філософія, а зовсім не тому, що Сковороді бракувало серозного інтересу до долі українського народу, як це гадає П. І. Житецький. Котляревський положив фундамент української літературної мови й нового українського письменства і його цілком справедливо вважають за основоположника цього останнього. Але і за нього української наукової мови ще не було. Чи справедливо за таких умов вимагати від Сковороди, щоб він писав свої трактати українською мовою? Звичайно, ні, бо він не міг їх писати українською мовою, хоч-би навіть його цікавила доля українського народу. У нього не було до цього „статті“, а в невідповідну йому стать він не бажав вступати — і вважав за краще писати російсько-слов'янською українською мовою, ніж кепською українською. Ми повинні зробити висновок протилежний до погляду П. І. Житецького на мову прозових філософських трактатів Сковороди. П. І. Житецький охарактеризував цю мову. що вона немов-би становить неприродню мішанину, амальгаму різних елементів і нічого не сказав про російську літературну стихію в мові Сковороди. Я не філолог і високо ставлю авторитет П. І. Житецького. Але не можу не сказати про своє вражіння читача прозових творів Сковороди. На мене вони справили таке вражіння, що де-які частини їх написані гарною на той час російською мовою. Звичайно, з елементами церковно-слов'янськими, а иноді однак майже і без них. І коли ми всі поділяємо ту думку, що життєпис Сковороди складений М. І. Ковалинським, написано зразковою російською літературною мовою, що наближається до прози Карамзина, то й багато сторінок сковородинських творів написано стилем, що нагадує стиль Ковалинського, а головне те, що вони надзвичайно яскраві, мальовничі та
