його до поглядів Бема, переклад якого дістав для нього селянин В. Н. Каразина. Пр. Філарет гадає, що цей переклад належить Г. С. Сковороді, хоч про це нема жадних вказівок та доказів. Взагалі Філарет не встановив звязку між поглядами Сковороди та наукою мартиністів, і чудно, що він знаючи зі слів Ковалинського про те, що Ск. не знав про мартиністів, все-таки обстоює цей звязок. Очевидно, йому не довподоби було духовне розуміння християнства Сковороди. „Багато з цих творів, говорить пр. Філарет, є у сочинителя (цеб-то самого Філарета) в списках, писаних для Як. Мих. Захаржевського“. На славу собі та на загальну користь український філософ по творах своїх більше всього турбується про краще життя людини. Він викликає будити в кожному самоспізнання. Спізнай себе, спізнай себе, говорить він невпинно по кількох творах. Спізнавши себе, людина побачить, оскільки коштовна безсмертна душа її та яке нікчемне усе земне.
Все часове, на погляд філософа, — нічого не варто; думки та бажання життя мають завжди прагнути одного — вічности. „Христова філософія обертається коло серця та лікує його“, писав він і писав цілком справедливо. Оскільки моральна наука Сковороди є незвичайно висока з філософського погляду, остільки вона погоджується з християнством. Але теоретичні думки по творах його, очевидно, взяті з Бемової містики. Ковалинський у кінці своїх записок про Сковороду, кажучи про своє з ним побачення, пише: „я не знаю мартиністів“, говорив Сковорода. Але біда в тому, що філософська теорія Сковороди нагадує багато де-чого з теорії мартиністів або, що є те саме, з теорії Бема. Пантеїстичний погляд на природу часто можна спостерегти по його творах: бог та природа, природа та бог — одно; це дуже нерідко зустрічається у нього. Призирство до букви письма таке саме, як і в Бема; дух письма шанує він, немов-би дух не виявився в написаному. За Сковородою залишається одна перевага перед мартиністами та Бемом, що практична тверезість душі його робила для нього огидним матеріялізм, тоді як у філософії Бема дух немов стає порожнім до матерії і життя стає брудним. Авторові були принесені селянином Каразина три фоліянти з перекладом минулого віку творів Бема. В рукопису нема вказівок, хто перекладав Бема, але з того, що ці фоліянти належать до часів Сковороди, та зважаючи на його звязки з дворянськими родами України, можна зробити висновки, що коли ці фоліянти й не переклав сам Сковорода, то вони були в його руках і навіяли нечистий пил на його душу. Мова Сковороди переважно непроста, незрозуміла, містична, така, як любив Бем. Тому розуміти Сковороду нелегко. Кращий з його творів — Начальная дверь. Вона написана ясно та просто і її
