з творами Сковороди, ми бачимо, як глибоко продумані усі думки його, як виразно та яскраво виявлені вони, якою своєрідною мовою висловлені та в яких сильних виразах повстають перед нас. Як філософ, він виявляє послідовність у всіх своїх думках та їхньому розвиткові. Сковорода так розвязав філософські питання, що й тепер тому, хто цікавиться історичним рухом філософської думки та майбутньою долею філософії, треба зупинитися над його поглядом“.
Вже з цього коротенького викладу змісту статті Ф. А. Зеленогорського читачі могли переконатися, яка важлива вона та змістовна. Вона, справді, цілком вірно та повно малює Сковороду, як філософа, та містить в собі і спекулятивну, і практичну, і етичну філософію. Стаття обґрунтована майже виключно на справжніх творах Сковороди, які авторові довелося студіювати ще в рукописах, і він перший освітлив багато з них та навіть подав коротеньку оцінку їхньої ваги. Тільки, на нашу думку, дослідувач даремне досліджував той матеріял, що подає в своїй статті Хіждеу, бо він викликав та й викликає сумніви; але до цього автора примусило, напевне, те, що думки висловлені по цих уривках, не суперечать поглядам Сковороди. Як фаховець, Ф. А. Зеленогорський поставив собі для розвязання дуже тяжке питання про вплив на Сковороду різних філософських систем і коли в його вирішенні можна натрапити на помилки та перебільшування, то все-таки його думки будуть вихідним пунктом для новітних робітників, на них прийдеться зупинятися кожному новому дослідникові. Зокрема питання про вплив на Сковороду Платона та Філона Ф. А. Зеленогорський поставив на такий фактичний ґрунт, що тут може йти суперечка, як нам здається, не про самий вплив, а тільки про розміри його. Трохи инакше стоїть справа що до філософії XVII–XVIII в., тут з дальшими дослідами над цим питанням, можливо, відшукаються вказівки, коли не на безпосередні впливи, то, принаймні, на аналогії. Цілком зрозуміло, що Ф. А. Зеленогорський не мав змоги намалювати індивідуальність Сковороди на ввесь її зріст, цілком повно: цьому перешкоджав навіть самий характер його статті, присвяченої виясненню тільки одного боку діяльности Сковороди — філософського; не розглянено його діяльність, як теолога, та його життя; очевидно, такий поділ де в чому й корисний і так краще можна змалювати кожен окремий бік його діяльности; та й викликається він потребою: важко одній особі з'єднати в собі і теологічний і філософський фах; але є тут де-що й негативне — і про це треба сказати. В науці, в поглядах Сковороди філософський та богословський елемент з'єднані так щільно, органічно, що їх, власне, не можна відокремити один від одного. Це — по-перше. А друге — те, що коли-ж
