серед духівництва. З родини Розальйон-Сошальських пишов вихованець Харківського університету Розальйон-Сошальський, що залишив цікаві записки про себе. Серед звісток Гес до-Кальве цікаве свідоцтво про те, що Сковорода, що мешкав по будинках дідичів, виховував їхніх дітей, навчаючи їх моралі й подаючи приклад власного непорочного життя; цей приклад його життя впливав особливо, і ми це знаємо на прикладах Вас. Тамари і М. І. Ковалинського, бачимо з того, як щиро кохали його учні. Важливі вказівки на цілковиту байдужість Г. С. Сковороди до жіночого полу, що до нього він не мав жадного нахилу. Відповідають другим свідоцтвам і його вказівки на біблію єврейською мовою[1] і флейту, з якими ніколи не розлучався, і на його власну книгозбірню. Важливе також свідоцтво Гес де-Кальве, що він любив зупинятися переважно в Сошальських і перебував також і у І. І. Мечнікова тому, що йому подобалося просте життя їхнє; мало правдоподібна звістка про те, що Сковорода ночував зимою в стайні, і невдало зредагована звістка про те, що Сковорода розважав розмовами цих осіб.
Відомості про Мечнікова підтверджуються документальними даними: р. 1767 в Ізюмській провінції, дійсно, мешкав вахмістер Ілля Мечніков, що мав тоді 43 д. великорос. кріп. і 206 підданих українців. За даними 1773 року, корнет Мечніков проживав у слободі Новомлинській, коло р. Оскола Печенізького комісарства й там у нього було кріпаків великоросіян 109 душ і підданих українців 521 д. З роду Мечнікових вийшло двоє відомих діячів науки Ілля Ілліч Мечніков, що народився 1845 р. зоолог і патолог і Лев Ілліч Мечніков (народився в 1838 р.) видатний географ, співробітник Е. Реклю. Обидва вихованці Харківського університету. Ізм. Ів. Срезневський додає: „пошана до Сковороди досягала того, що вважали за особливе благословення боже дому тому, в якому оселився він хоч на декілька днів. Він міг-би з подарунків скласти досить значні кошти. Але хоча-б що йому пропонували, хоча-б скільки прохали, він завжди відмовлявся, кажучи: „дайте немощному“ й сам був задоволений своєю сірою свитою. Ця сіра свита, чоботи в запас і де-кілька зшитків творів — ось з чого складалося все його майно. Вирішивши мандрувати або перейти до иншого місця, він складав у торбу цю свою мізерію і, перекинувши її через плече, йшов далі в подорож з двома нерозлучними супутниками — палицею-журавлем та флейтою. І те й друге було його власним виробом („Утр. Зв.“ 1834, кн. I, ст. 75).
- ↑ На цю звістку не звернув уваги проф. Гордієвський, що казав, немов-би Сковорода й не читав єврейської біблії.
