Ізраїльського змія полковникові Степанові Івановичу Тевяшову. Трактат „Алфавит мира“ він присвятив В. С. Тевяшову, синові. Як каже М. І. Ковалинській, Г. С. Сковорода мешкав у Тевяшова в селі його, цеб-то, коли мова йде про полковника Тевяшова, то в слоб. Таволозькій. Зберігся лист Гр. Сав. Сковороди до цього сина Тевяшова, якого, як виявляється, звали Володимиром Степановичем. При цьому листі Гр. С. надсилає йому свої два трактати й додає: „Пошана моя до чоловіколюбного й кротчайшого пан-отця вашого, усердіє моє до вас, а щира зичливість до всієї родини вашої приносить оний“. Сковорода, як ми бачили, жив у Бурлуках у Захаржевського. І дійсно відтіля — з Великого Бурлука були написані ним листи до Є. Є. Урюпина 1790 році (в червні та липні). З листів самого Гр. Сав Сковороди до М. І. Ковалинського взнаємо, що власником В. Бурлука був Яків Михайлович Захаржевський, що йому він присвятив свій переклад з Плутарха „Про спокій душевний“. В листі з присвятою від 13 квітня 1799 року говориться: „Прийміть милостиво від людини, осипаної вашими милостями та ласками, маленький цей, як лепту, подарунок. Захопившись Плутархом, переклав я книжечку його. Любитель і син світа Григорій Варсава Сковорода“. Я. М. Захаржевський (з роду Донец-Захаржевських) був тоді першою особою одної з найвидатніших місцевих родин, які дало XVII–XVIII ст. при автономії Слобідської України, кілька полковників (5) починаючи з Грицька Донця. Рід Донців во ім'я дворянських тенденцій додав до свого простого козацького прізвища Донців прізвіще Захаржевських, але це була їхня генеологічна фікція, що викликала навіть цілу книгу Орновського; ця книга була надрукована польською мовою в Київі[1]. Яків Михайлович був, напевно, син Михайла Михайловича Донця-Захаржевського, що був полковником у Сумському Слобідському полку. Слобода Бурлуки, за описом Хрущова 1732 р., була в Ізюмському полку й тоді належала М. К. Захаржевському — в ній було 755 підданих українців. 1732 року в сл. Великий Бурлук, що належала полковниці Захаржевській, було 2070 підданих українців і ця слобода була в межах Куп'янського комісарства; їй-же належало й село Шиповате з 860 підданими.[2] Через Якова Михайловича Захаржевського М. І. Ковалинський 1784 р. надіслав Г. С. Сковороді листа і подарунок. Вернет дає звістку що найбільше дивувалися Сковороді Я. М. Донець-Захаржевский О. Ю. Сошальський і Щербінін, про якого згадує М. І. Ковалинський, як про власника села Бабаїв, це був Петро Андрієвич Щербінін.
