Сторінка:Український співаник (1918).djvu/102

І хлопцї Гриця всї жалували,
Чорнобривую всї проклинали:
Нема і не буде другого Гриця,
Що го зігнала з світа чарівниця!

В суботу рано мати доню била:
“На що ти доню Гриця строїла?
Не зналась того, що зїлє уміє,
Що Гриць сконає, нїм когут запіє?”

— “Ой мати! мати! жаль ваги не має, —
Най ся Грицуньо у двох не кохає,
Оцеж тобі Грицю за теє заплата:
Із чотирох дощок темная хата!”

 

19.

 

Чи я в лузї не калина була?
Чи я в лузї не червона була?
 Взяли мене поломали
 І в пучечки повязали,
 Така доля моя,
 Гірка доля моя!
Чи я в поли не пшениця була?
Чи я в поли не озимая була?
 Взяли мене позжинали,
 І в снопики повязали,
 Така доля моя,
 Гірка доля моя!
Чи я в степу не травиця була?
Чи я в степу не шовковая була?
 Взяли мене покосили,
 І в копицї зволочили,
 Така доля моя,
 Гірка доля моя!
Чи я в батька не дитина була?
Чи я в батька не кохана була
 Взяли мене повінчали,
 І світ менї повязали: