Сторінка:Український співаник (1918).djvu/105

А я іду, слези роню:
“Любив та не взяв”.

Ой привели до церковцї:
“Тепер ти моя!”
Вона стала відказала:
“Неправда твоя”.

Поставили на рушнику:
“Тепер ти моя!”
Вона стала, відказала:
“Неправда твоя”.

Ой звязали білі руки:
“Тепер ти моя!”
Вона стала, відказала:
“Недоля моя!…”

 

23.

 

Було не рубати зеленого дуба,
Було мя не брати колим ти не люба,
Ой мати, мати, калиновий цвіт,
Завязалась менї за нелюбом світ.
 Ой мати, мати, мати,
 Час мене замуж дати,
 Час менї межи люди,
 Чей менї лекше буде.

Було не рубати зеленої лїщини,
Було мя не брати, молодої дївчини,
Ой мати, мати, калиновий цвіт,
Завязалась менї за нелюбом світ.
 Ой мати, мати, мати,
 Час мене замуж дати,
 Час менї межи люди,
 Чей менї лекше буде.

Було не копати під порогом ями,