Сторінка:Український співаник (1918).djvu/107

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Ой загув та загув сизий голубонько,
Та сївши на тичину:
Ох, ох, ох, ох, молод козаченько,
Покинув дївчину.

 
25.
 

Гей, зрада, зрада, чорні очи, зрада!
Кажуть мені люди, що то все неправда.
Ой розголосив єсь ти новину тую,
Казав єсь менї женити ся буду:
А тепер думаєш, думаєш, гадаєш,
Либонь ти мене покинути маєш?”
“Ой покину я тя, дївчино, покину,
Бо я із тобою на віки загину”. —
“Ей зійдеш Польщу, зійдеш Україну,
Але не знайдеш над мене дївчину.
Ей знайдеш, знайдеш з кіньми волами,
Але не знайдеш з чорними бровами.
Ей знайдеш, знайдеш, з чорними бровами,
Але не знайдеш з милими словами.
Ей нзайдеш, знайдеш на личку білїйшу,
Але не знайдеш над мене милїйшу.
Ей знайдеш, знайдеш на личку румяну,
Але не знайдеш над мене кохану!” —

 
26.
 

Гаєм зелененьким вода тече,
На яворі соловій щебече:
 Де дївчина мила
 Віночок увила
 З барвіночку.

Слези проливала, як го вила,
А увивши на воду пустила:
 “Пливи-ж ти віночку,
 Красний барвіночку
 За миленьким”.