Лиш плила бим шипочучи у гори Карпати,
І співалаб, шипотїлаб, близь його там хати: Добрий день, Іване, добрий день Іване, Добрий, добрий день, Іване.
Як бим була соловейком, що в ночи співає,
І в серденько чародїйно мир, любов вливає:
Попри хату, де він жиє, в зеленому гаю,
На весь голос щебеталаб: Тебе лиш кохаю, Люблю, тя, Іване, люблю тя Іване, Люблю, люблю тя, Іване.
29.
А я люблю Петруся,
Та сказати бою ся: Ой біда не Петрусь, Біле личко, чорний вус.
Била мене матуся,
Що я люблю Петруся: Ой біда не Петрусь, Біле личко, чорний вус.
Хоч ти мати мене вбий,
Таки буде Петрусь мій: Ой біда не Петрусь, Біле личко, чорний вус.
Як не виджу Петруся,
То від вітру валю ся: Ой біда не Петрусь, Біле личко, чорний вус.
Як побачу Петруся,
Попід боки беру ся: Ой біда не Петрусь, Біле личко, чорний вус.
