Перейти до вмісту

Сторінка:Український співаник (1918).djvu/111

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Очи сині, брови чорні,
Личко як кров з молоком.

Дармо сієш дївча цвіти,
Они тобі не зійдуть:
Дармо просиш батька, неньку,
Тя за мене не дадуть.

Бо ти єси молодая,
Батько, мати, ще жиє:
Є богацтво, красна хата
А в сїй хатї все твоє.

А я бідний сиротина,
Пуща, то мій рідний край:
Бурка, шабля, — то родина,
А кінь сивий, — то мій рай.

На що людям теє знати,
Де милої ворота?
На що кому теє знати,
Де кохав ся сирота.

 
32.
 

Дївча в сїнех стояло,
На козака моргало:
“Ти козаче ходи,
Мене вірно люби,
 Серце моє!”

“Ой як менї ходити,
Тебе вірно любити?
В тебе батько лихий,
В тебе батько лихий,
 Серце моє!”

“Я батькови угоджу,
Я горівки нацїджу: