Тепер я собі заграю, тепер защебечу,
А як прийде лиха доля — пташкою відлечу.
7. Ой калина біло цвите, а червоно родить,
Великеє закоханє до біди приводить:
Цвите тернє, цвите тернє, бо корінє має,
Хто коханя не зазнавав той жалю не знає.
8. Звідси гора, звідси друга, посеред долина,
Межи тими гороньками любая дївчина;
Треба гори розкопати, долину зрівнати,
Щоби ми ся було видно до милої хати.
9. Як би не ти дївчинонько, і не твої очи,
Не стоялиб мої конї до темної ночи;
Не стоялиб мої конї, конї воронїї,
Як би не ти, дївчинонько, та брови чорнії;
10. Ой дївчино, дївчинонько, якаж ти миленька
Як у лїтї на нивоньцї вода студененька;
Як у лїтї на нивоньцї води ся напити,
Так з тобою постояти, тай поговорити.
11. Ой гадав я милий брате, що то скрипка грає
А то моя чорнобрива, по саду співає;
Та гадав я милий брате, що то сонце сходить,
А то моя милесенька по подвірю ходить.
12. В тебе очка чорненькії, як тернь на галузї,
Личко таке румяненьке, як калина в лузї;
В тебе очка чорненькії, як терен саджений,
А бровонька такі красні, як шнурок плетений.
13. Коли моя миленькая по садочку ходить,
Видить ми ся, що за нею біла рожа сходить;
Личко твоє, милесенька, краснїйше над рожу,
Я тя бідний, молоденький забути не можу.
