Перейти до вмісту

Сторінка:Український співаник (1918).djvu/145

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

По своєго батенька.
Ворона летить,
Вісти приносить:
Буде ту родинонька.
Зазуля летить,
Вісти приносить:
Не буде твій батенько:
Сира земленька,
Тяжкі дверенька,
Годї їх отворити.
Анї віконця,
Ясного сонця
На тебе ся подивити,
Вже мій батенько,
Мій соколенько
Перед милим Богом стоїть,
Вірне ся Богу молить:
Спусти-ж мене Боженьку
З неба на земленьку,
Най же ся подивлю
На своє дитинонько.
Ти душенько благая!
Тебе нам не потреба:
Має вона там друженьки
Вірнїї услуженьки,
Вони їй вінець нарядять
На посаг посадять,
Нарядять як панятко,
Посадять як сиротятко!

 
4.
 
(Від Стрия).

Просила Горпинонька
Свого батенька:
Батеньку мій любий!
Запирай воротонька,
Не пусти княженька,
Не пусти Василенька.