Цю сторінку схвалено
7.
Вода луженька забрала
І камінє дрібненьке,
Лиш одного каміня не брала,
Що дївчина на нїм стояла,
Русу косу чесала.
Не пади косо на камінь,
Но пади, косо, в зїльничок:
Бо на камени зсїчеш ся, —
А в зїльничку приймеш ся.
8.
Просила княгинонька
Своєго братечка:
Братчику-ж мій любий!
Сїдлай кониченька,
Їдь у чистеє поле
По стадо воронеє,
Зажени-ж бо єго
До зїльника мого,
Най зїлє випасе
І на копитах винесе:
Конї мої воронїї
Витопчать зїлє моє,
Най ся по менї не зістає,
Подружечкам на радости
Матїночцї на жалости:
Бо що матїночка гляне,
А де-ж тото дитяточко,
Що садило зїлячко!
9.
Мовила — говорила
Ярая пшениця:
Не подоба моя
У стозї стояти,
