Подиви ся моя мамо, тай у ту кватиру,
Спускає ся “Сїч” преславна з гори на долину.
А мій милий чорнобривий в сам перед ступає
І ясною булавою на всї боки махає.
За ним славне товариство, як той мак, як той мак
Нїженьками вибиває в один такт, в один такт.
Межи ними пан хорунжий, хоругов як той цвіт,
За нев підуть козаченьки аж за море на край світ
А преславний осавула чогось бров насупив,
І козацькі свої вуса аж за вуха закрутив.
Ой ти славний осавуло, не сумуй, несумуй!
А із нами козаками, погарцюй, погарцюй!
Ой, ти славний осавуло, не вдавай ся в тугу,
Вийде слава козацькая з Великого Лугу!
Лиш ставаймо милі братя, в один ряд, в один ряд
І наперед поступаймо, анї кроку назад!
Переймім ся, милі братя, братским духом новим
І за наше право стіймо з вогнем в груди святим.
А пропадуть вороженьки, мов туман, мов туман,
І хлоп руський в своїй землї стане пан, стане пан.
І засяє нова зоря на весь край, на весь край
І від Тиси до Кубаня стане рай, стане рай!
Гей, Сїч іде,
Красен мак цвите!
Кому прикре наше дїло,
Нам воно святе,
