Сторінка:Український співаник (1918).djvu/23

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 23 —

Подиви ся моя мамо, тай у ту кватиру,
Спускає ся “Сїч” преславна з гори на долину.

А мій милий чорнобривий в сам перед ступає
І ясною булавою на всї боки махає.

За ним славне товариство, як той мак, як той мак
Нїженьками вибиває в один такт, в один такт.

Межи ними пан хорунжий, хоругов як той цвіт,
За нев підуть козаченьки аж за море на край світ

А преславний осавула чогось бров насупив,
І козацькі свої вуса аж за вуха закрутив.

Ой ти славний осавуло, не сумуй, несумуй!
А із нами козаками, погарцюй, погарцюй!

Ой, ти славний осавуло, не вдавай ся в тугу,
Вийде слава козацькая з Великого Лугу!

Лиш ставаймо милі братя, в один ряд, в один ряд
І наперед поступаймо, ані кроку назад!

Переймім ся, милі братя, братским духом новим
І за наше право стіймо з вогнем в груди святим.

А пропадуть вороженьки, мов туман, мов туман,
І хлоп руський в своїй землі стане пан, стане пан.
 
І засяє нова зоря на весь край, на весь край
І від Тиси до Кубаня стане рай, стане рай!

4.

Гей, Сїч іде,
Красен мак цвите!
Кому прикре наше дїло,
Нам воно святе,