Сторінка:Український співаник (1918).djvu/26

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 26 —
6.

У Січи! у Січи гуртуймось брати,
Най слава козацька востане,
Най клич наш побудить дрімучі хати,
Взиває зривати кайдани.
     Боролись завзято колись то діди,
     Кістками степи укривали,
     В кітлах розжарених палились вони,
     На палях у Турка конали.

До бою! до бою! зве поклик і нас,
Та не на рушниці, шаблюки.
Інакша днесь збруя, інакший бо час,
В нас збруя просьвіти і злуки.
     Доволі сварились колись то діди,
     Пора нам єднати ся нині,
     Лиш в лучности сильні добудуть сини
     І волі і щастя Вкраїні.
 
Гей хлопці молодці! як мур всі тверді,
Погляньте на стяг наш там на горі:
“Усі за одного, оден за усіх!”
Сіяє на нашім прапорі.
     Доволі ходили в ярмах вже діди,
     Доволі згинати нам спину,
     Лиш смілим завзятєм поставлять сини
     Вільну, самостійну Україну.


7.

На вулици сурма грає, (2 р.)
Гей! то Січ в похід виступає. (2 р.)

Пусти мене моя мати (2 р.)
Гей! та за Січев вандрувати (2 р.)

Буду тобі день орати,